«Надер і Симін: Розлучення» (перс.جدایی نادر از سیمین) — іранський фільм-драма 2011 року режисера Асгара Фархаді про конфлікти та суперечності у сучасному іранському суспільстві.
Надер і Симін у шлюбі 14 років, їх доньці Терме незабаром має виповнитися одинадцять. Вони освічені та прогресивні, мають сталу роботу, мешкають у просторій квартирі в одному з великих міст Ірану, але все ж таки вирішують залишити країну. Коли дозвіл на виїзд вже було отримано, Надер змінює свої попередні наміри й хоче залишитися, аби доглядати батька, який страждає на хворобу Альцгеймера. Симін, наполягаючи на еміграції, вирішує розлучитися та забрати дочку з собою. Суперечка приводить їх до суду. Суд, зваживши надані аргументи обох сторін, визнав їх недостатніми для розлучення.
Симін, все ж таки сподіваючись досягти своєї мети, тимчасово переїздить жити до матері, а Терме, в надії на примирення батьків, залишається з Надером. Надер для догляду за хворим батьком наймає Разіє — бідну, дуже релігійну жінку, чоловік якої вже сам давно без роботи. Згодом, через недбалість Разіє, хворий мало не загинув. Розлютившись Надер виштовхав її за двері, що призвело до низки драматичних подій у житті всіх головних героїв.
Сценарій
В основі сценарію картини — особистий життєвий досвід Асгара Фархаді та реалії сьогодення сучасного іранського суспільства: його побут, культура, релігія, класове розшарування[4].
Автор вважає, що фільм має спонукати глядачів до роздумів, мислення, а тому за сценарієм він завершується запитанням, а не відповіддю. В одному зі своїх інтерв'ю А. Фархаді так висловився з цього приводу[5]:
Якщо ви даєте своєму глядачеві відповідь, то для нього ваша картина просто закінчується у кінотеатрі. Але, якщо ж ви ставите запитання, то, насправді, після перегляду, ваш фільм для нього тільки починається. Фактично, ваш фільм буде продовжуватися всередині глядача.
У вересні 2010 року іранське Міністерство культури та ісламської орієнтації зупинило зйомки фільму через висловлювання Асгара Фархаді, під час його промови у Будинку кіно Ірану, на підтримку режисерів-співвітчизників, прихильників опозиції: Мохсена Махмальбафа (знаходиться у вигнанні) та ув'язненого Джафара Панагі. За офіційним повідомленням міністерства, заборону зняли після того, як режисер перепросив за свої слова[6].
Музика
Музичний супровід фільму фактично відсутній, за винятком фінальної сцени, коли Надер та Симін очікують на рішення судді. На думку режисера, такий засіб має підкреслити реалістичність атмосфери стрічки та зосередити увагу глядачів на емоціях головних героїв[7].
За підсумками вебресурсу Metacritic, у загальному переліку фільмів, найбільш часто згадуваних критиками у 2011 році, стрічка посіла 7-е місце[8], а сайт IMDb зібрав на нього у своїй базі більше ніж 300 рецензій[9].
Американський кінокритик Роджер Еберт у своєму переліку найкращих фільмів 2011 року розмістив стрічку на 1-му місці:
«Розлучення» стане одним з тих безсмертних шедеврів, які дивитимуться і через десятиліття[10].
Корисним є портрет сучасного Ірану, зображений у «Розлученні». Дещо збуджена американська політична риторика змальовує його як націю ізгоїв, котрим не терпиться розпочати ядерну війну. Я боюся, що занадто багато американців уявляють собі іранців власниками гаремів, які їздять на верблюдах. Звичайно, деякі іранські покарання за подружню зраду, про які ми читаємо, виглядають середньовічними. Але цей фільм показує більш складну націю, а її гідні представники намагаються чинити правильно[11].
Джо Моргенштерн («Волл-стріт джорнел») у своєму переліку найкращих фільмів 2011 року розмістив стрічку на 1-му місці, назвавши її «шедевром світового значення»[12]:
«Розлучення» — це далека від комедії, захоплююча драма (у чомусь подібна «Крамер проти Крамера»), а субтитровані діалоги з перської — насичені та багаті. Однаково, одне веде до другого з такою легкістю і невблаганною логікою, що тексти могли бути записані автором просто за людьми з екрану[13].
Пітер Райнер («The Christian Science Monitor») у своєму переліку найкращих фільмів 2011 року розмістив стрічку на 1-му місці:
Потужна драма іранського режисера Асгара Фархаді є яскравим прикладом того, як через невеликий сімейний конфлікт може бути проілюстрована набагато масштабніша криза в суспільстві. Фільм невблаганно набирає силу, доки, здається, весь спектр людських взаємовідносин не заграє перед нашими очима[14].
Режисер так майстерно розвинув інтригу, так вибудував драматургію, що під час перегляду щомиті очікуєш: ось зараз, у наступну секунду станеться щось хороше, правильне: чи то справедливість запанує, чи то подружжя передумає розлучатися. Режисер однією рукою підкидає глядачеві надію на щасливий кінець, а другою підступно її руйнує[15].
Нагороди та номінації
Картина отримала численну кількість нагород та номінацій (82 та 45 відповідно) і стала справжнім проривом іранського кінематографа, здобувши перший в його історії «Золотий глобус» за найкращий фільм іноземною мовою, а також ставши першим іранським фільмом, номінованим на премію БАФТА за найкращий неангломовний фільм. Окрім того, це перший фільм, який зміг вибороти трьох Ведмедів Берлінського кінофестивалю. Разом з тим, офіційний Іран, який після «Оскара» за найкращий фільм іноземною мовою назвав стрічку тріумфом іранського кіно, невдовзі змінив свою думку і заборонив проведення раніше погодженої, урочистої церемонії з цього приводу — привітання на батьківщині автора картини, Асгара Фархаді[16].
↑Roger Ebert (15 грудня 2011). The Best Films of 2011. Roger Ebert's Journal (англ.) . Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 12 березня 2013.
↑Roger Ebert (25 січня 2012). A Separation. rogerebert.com (англ.) . Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 12 березня 2013.
↑Joe Morgenstern (23 грудня 2011). The Year's Best Movie: It's From Iran. online.wsj.com (англ.) . The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 12 березня 2013.
↑Peter Rainer. The 10 best movies of 2011. csmonitor.com (англ.) . The Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 12 березня 2013.
↑Катерина Барабаш.Політ коректності // Український тиждень. — 2011. — Т. 8 (173) (25 лютого). Архівовано з джерела 31 травня 2014. Процитовано 2013-03-12.
↑The Awards 2011(PDF) (англ.) . 61st Berlin International film festival. 19 лютого 2011. Архів оригіналу(PDF) за 16 травня 2013. Процитовано 4 березня 2013.
↑2011 Awards. viff.org (англ.) . Процитовано 4 березня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Awarded Films in JIFF 2012. jiffindia.org (англ.) . Jaipur International Film Festival. Архів оригіналу за 19 березня 2013. Процитовано 10 березня 2013.
↑Best of 2011 from the NTFCA. northtexasfilmcritics.com (англ.) . North Texas Film Critics Association. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 10 березня 2013.
↑Awards. 2011. sefca.org (англ.) . Southeastern Film Critics Association. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 8 березня 2013.
↑12th Annual Award Winners. vancouverfilmcritics.com (англ.) . Vancouver Film Critics Circle. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 8 березня 2013.
↑PREMIO SUR - 2012 - Nominaciones. academiadecine.org.ar (ісп.) . Academia de las Artes y Ciencias Cinematográficas de la Argentina. Архів оригіналу за 14 грудня 2012. Процитовано 10 березня 2013.
↑Nominerede film 2011. filmakademiet.dk (дан.) . Danmarks Film Akademi. Процитовано 10 березня 2013.[недоступне посилання з червня 2019]
↑Awards. 2011. pressacademy.com (англ.) . Архів оригіналу за 14 листопада 2013. Процитовано 7 березня 2013.
↑Awards. 2012. spiritawards.com (англ.) . Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 7 березня 2013.
↑2012. bodilprisen.dk (дан.) . Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 10 березня 2013.
↑Awards for 2011. National Board of Review (англ.) . nbrmp.org. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 12 березня 2013.
↑2011 Awards. nationalsocietyoffilmcritics.com (англ.) . National Society of Film Critics. Архів оригіналу за 15 січня 2014. Процитовано 10 березня 2013.
↑Votez pour les Prix Cinéma. 2012. Prix du Syndicat Français de la Critique (фр.) . syndicatdelacritique.com. Архів оригіналу за 28 січня 2011. Процитовано 10 березня 2013.
↑2012, 18th Annual Awards. chlotrudis.org (англ.) . Chlotrudis Society for Independent Film. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 10 березня 2013.