Александров Веніамін Веніамінович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Александров.
Веніамін Александров
Особові дані
Повне ім'я Веніамін Веніамінович
Александров
Народження 18 квітня 1937(1937-04-18)
Москва, СРСР
Смерть 6 листопада 1991(1991-11-06) (54 роки)
Москва, СРСР
Зріст 180 см
Вага 81 кг
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1955–1969 ЦСКА (Москва) 400 (351)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1956–1968 СРСР 161 (119)
Нагороди і звання
Орден «Знак Пошани»  — 1965
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Веніамін Веніамінович Александров (рос. Вениами́н Вениами́нович Алекса́ндров; нар. 18 квітня 1937, Москва, СРСР — пом. 6 листопада 1991, Москва) — радянський хокеїст, нападник. Дворазовий олімпійський чемпіон.

Клубна кар'єра

Відзначався досконалою індивідуальною технікою та високою результативністю. Виступав за московський ЦСКА (1955–1969). На початку кар'єри, молоді Александров та Локтєв, грали з досвідченим Олександром Черепановим. Згодом до них приєднався Олександр Альметов. Ця ланка існувала сім років і вважається найсильнішою у радянському хокеї першої половини 60-х років. Сучасники називали їх «тріо академіків». Завершував виступи разом із Борисом Михайловим та Володимиром Петровим. Десятиразовий чемпіон СРСР (1956, 1958–1961, 1963–1966, 1968). У сезоні 1962/63 встановив рекорд результативності — 53 закинуті шайби. Всього в чемпіонатах СРСР провів 400 матчів (351 гол). Входить до п'ятірки найрезультативніших гравців ліги.[1] Володар кубка СРСР 1955, 1956, 1961, 1966–1969. У кубкових матчах закинув 22 шайби. За результатами сезону обирався до символічної збірної. Член клуба Всеволода Боброва (10-е місце, 495 голів).[2]

Виступи у збірній

У складі національної збірної був учасником трьох Олімпіад (1960, 1964, 1968). У Скво-Веллі здобув бронзову нагороду, а в Інсбруку та Греноблі збірна СРСР була найсильнішою.

Чемпіон світу 1963–1968; другий призер 1957–1959; третій призер 1960, 1961. На чемпіонатах Європи — дев'ять золотих (1958–1960, 1963–1968) та дві срібні нагороди (1957, 1961). Двічі був обраний до символічної збірної (1966, 1967).[3] Найкращий бомбардир 1966 року — 17 очок (9 голів та 8 передач).[4]

На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 76 матчів (68 закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 161 матч (119 голів).

Тренерська діяльність

По завершенні спортивної кар'єри працював у дитячих командах ЦСКА. 1971 року закінчив Центральну школу тренерів РРСФР. У 1970–1973 головний тренер ЦСКА (Софія, Болгарія), а в 1973–1974 — ленінградського СКА.

Помер 6 листопада 1991 року на 55-му році життя у Москві. Похований на Троєкурівському кладовищі.

Державні нагороди та почесні звання

Спортивні досягнення

Командні

Особисті

  • Символічна збірна чемпіонату світу (2): 1966, 1967
  • Найкращий бомбардир чемпіонату світу (1): 1966 (17 очок)
  • Найкращий снайпер чемпіонату СРСР (1): 1963 (53 голи)

Статистика

Сезон Чемпіонат СРСР Збірна СРСР Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
1955/56 18 18
1956/57 18 14 13 31
1957/58 32 17 22 54
1958/59 14 15 10 24
1959/60 19 10 12 31
1960/61 19 11 9 28
1961/62 24 21 24 21
1962/63 38 53 9 5 47 58
1963/64 39 12 9 48
1964/65 33 25 21 11 54 36
1965/66 32 31 15 11 47 42
1966/67 40 27 19 11 59 38
1967/68 40 23 18 6 58 29
1968/69 24 12 24 12
Всього 400 351 161 119 561 470

Примітки

  1. ↑ Клуб 100 бомбардирів. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 11 березня 2013.
  2. ↑ Клуб Всеволода Боброва. Архів оригіналу за 2 листопада 2016. Процитовано 11 березня 2013.
  3. ↑ Символічні збірні чемпіонатів світу. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 11 березня 2013.
  4. ↑ Бомбардири та снайпери чемпіонатів світу. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 11 березня 2013.

Джерела