Мойсеєв Юрій Іванович

Юрій Мойсеєв
Особові дані
Народження 15 липня 1940(1940-07-15)
Пенза, СРСР
Смерть 25 вересня 2005(2005-09-25) (65 років)
Москва, Росія
Зріст 170 см
Позиція крайній нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1958–1960  «Труд» (Пенза) ? (29)
1960–1962  «Металург» (Нк) 54 (25)
1962–1972  ЦСКА (Москва) 319+ (172)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1965–1971  СРСР 37 (13)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1974–1976  СКА (Куйбишев)
1984–1989  «Динамо» (Москва)
1991–1992  «Аргус» (Москва)
1993–1994  Росія (U20)
1993–1995  ЦСК ВВС (Самара)
1995–1999  «Ак Барс» (Казань)
2001–2003  «Ак Барс» (Казань)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений тренер СРСР
Заслужений тренер СРСР
Нагороди

Орден «Знак Пошани»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мойсеєв.

Юрій Іванович Мойсеєв (рос. Юрий Иванович Моисеев, 15 липня 1940, Пенза, СРСР — 25 вересня 2005, Росія) — радянський хокеїст, що грав на позиції крайнього нападника. Олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту СРСР (1968). Заслужений тренер СРСР (1982).

Спортивна кар'єра

Вихованець пензенської хокейної школи. Кар'єру професіонального хокеїста розпочинав у місцевій команді «Труд» і новокузнецькому «Металургу». Мав запрошення від воскресенського «Хіміка» і московського «Динамо», але найбільший інтерес до молодого гравця проявили «армійці». Керівництво ЦСКА призвало на військову службу. Протягом семи сезонів його постійними партнерами були Анатолій Іонов і Євген Мишаков. За тактичним задумом Анатолія Тарасова діяв проти лідерів команд-суперників, зокрема у матчах проти «Спартака» намагався нейтралізувати В'ячеслава Старшинова. Восьмиразовий чемпіон СРСР, чотиразовий володар національного кубка. У вищій лізі чемпіонату СРСР провів близько 400 матчів, закинув 197 шайб.

У складі збірної СРСР дебютував 26 лютого 1965 року проти команди Канади (5:1). Першу шайбу закинув 24 листопада у ворота збірної Ченословаччинии, які захищав Владімір Дзурілла (2:3)[1]. Переможець Олімпійських ігор 1968 року. На турнірі відзначився двома закинутими шайбами збірним США і Західної Німеччини. Всього за збірну Радянського Союзу провів 37 матчів (13 голів).

Освіта: Московське вище командне військове училище, залізничний технікум і Московський обласний педагогічний інститут.

Тренерську діяльність розпочав у хокейній школі ЦСКА. Два сезони очолював команду першої ліги СКА (Куйбишев). 1976 року повернувся до Москви, працював помічником Костянтина Локтєва і Віктора Тихонова. 1984 року заміним Володимира Юрзінова на посаді головного тренера московського «Динамо». За п'ять сезоні його клуб здобув три «срібла» і одну «бронзу» в першостях Радянського Союзу. Тренер-селекціонер клубу Національної хокейної ліги «Едмонтон Ойлерз» у сезоні 1989/1990. У першій половині 90-х був керманичем молодіжної збірної Росії і клуба ЦСК ВВС (Самара). Останнім в його тренерській кар'єрі був «Ак Барс». Під його керівництвом команда з Казані стала чемпіоном Росії 1998 року.

Досягнення

Як гравець:

  • Олімпійський чемпіон (1): 1968
  • Чемпіон світу (1): 1968
  • Чемпіон Європи (1): 1968
  • Чемпіон СРСР (8): 1963, 1964, 1965, 1966, 1968, 1970, 1971, 1972
  • Срібний призер (3): 1967, 1969
  • Володар кубка СРСР (4): 1966, 1967, 1968, 1969

Як тренер:

  • Срібний призер чемпіонату СРСР (3): 1985, 1986, 1987
  • Бронзовий призер (1): 1988
  • Фіналіст Кубка СРСР (1): 1988
  • Фіналіст Кубка ліги (1): 1989
  • Чемпіон Росії (1): 1998
  • Срібний призер (1): 2002

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Збірна Чехословаччини 1964/1966. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 31 січня 2020.

Посилання