|
Ромішевський Ігор Анатолійович
Ігор Анатолійович Ромішевський (рос. И́горь Анато́льевич Ромише́вский; нар. 25 березня 1940, Жуковський, Московська область, РРФСР, СРСР — пом. 28 вересня 2013, Москва, Росія) — радянський хокеїст, тренер і спортивний функціонер. Олімпійський чемпіон. Із біографіїНародився 25 березня 1940 року в місті вчених — підмосковному Жуковському. Виступав за юнацьку команду ЦСКА. В березні 1961 тренер Борис Кулагін поїхав у відрядження до СКА (Куйбишев), а з ним двоє молодих гравців ЦСКА: воротар Віктор Павлушкін і нападник Ігор Ромішевський. У першому ж матчі закинув три шайби у ворота калінінградського «Труда». СКА (Куйбишев) переміг у чемпіонаті РРФСР і здобув путівку до еліти радянського хокею, а Ромішевський повернувся до Москви[1]. У складі столичного армійського клуба дев'ять разів здобував золоті нагороди чемпіонатів країни. Двічі був срібним призером національної ліги і одного разу — бронзовим. За дванадцять сезонів у чемпіонаті СРСР провів 350 матчів та забив 51 гол. Чотири рази перемагав у кубку СРСР і три — у кубку європейських чемпіонів[2]. З 1963 року виступав у захисті. Шість разів входив до списку 34-х найкращих радянських хокеїстів сезону (1965, 1966, 1968—1971). За збірну Радянського Союзу дебютував 26 лютого 1965 року. У Москві господарі перемогли збірну Канади (5:1). У складі національної команди був учасником двох Олімпіад (1968, 1972). На цих турнірах збірна СРСР була найсильнішою. На чемпіонатах світу здобув чотири золоті й одну срібну нагороду. Чемпіон Європи 1968, 1969, 1970; срібний призер — 1971, 1972. На Олімпійських іграх та чемпіонатах світу провів 43 матчі (2 закинуті шайби), а всього у складі збірної СРСР — 129 матчів (15 голів). У 1969 закінчив Московських лісотехнічний інститут. Кандидат технічних наук (1974). У 1974—1979 роках очолював кафедру фізичного виховання і спорту Московського фізико-технічного інституту. Голова Федерації хокею РРФСР з 1975 по 1979 рік. Працював головним тренером ленінградського СКА (1979—1981). З 1984 по 1990 очолював новосибірський СКА. З 1995 року віце-президент, а з грудня 2006 — президент клубу «Золота шайба». Вніс вагомий внесок у розвиток дитячого хокею. Нагороджений двома орденами «Знак Пошани» (1969, 1972), орденом Дружби (1996) і орденом Пошани (2011).  Помер 28 вересня 2013 року, на 74-му році життя, в Москві. Похований на Троєкурівському кладовищі. Досягнення
Статистика
Примітки
Джерела |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
