Третьяк Владислав Олександрович

Владислав Третьяк
Третяк у травні 2008
Народився	25 квітня 1952(1952-04-25) (72 роки) Оруд'єво, РРФСР, СРСР
Позиція	Воротар
Хват	Лівий
Проф. клуби	ХК ЦСКА Москва
Нац. збірна	СРСР
Драфт НХЛ	138 загалом, 1983 Монреаль Канадієнс
Ігрова кар'єра	1968 — 1984
Зала слави, 1989
Третьяк Владислав Олександрович у Вікісховищі

Третьяк Владислав Олександрович (25 квітня 1952, с. Оруд'єво, Дмитровський район, Московська область, РРФСР, СРСР) — видатний радянський хокеїст, воротар.[1][2] Багато експертів уважають Третьяка одним з найвидатніших воротарів в історії хокею із шайбою.

У період з 1969 по 1984 роки захищав ворота команди ЦСКА і збірної Радянського Союзу. У матчах чемпіонату СРСР зіграв 482 матчі, на чемпіонатах світу та Олімпійських Іграх — 117 ігор. У турнірах Кубка Канади — 11 матчів. Входить до Символічної збірної століття ІІХФ.

З грудня 2003 року — депутат Державної думи РФ четвертого скликання. З 2006 року — президент Федерації хокею Росії. Полковник запасу ЗС РФ.

Досягнення

• Триразовий олімпійський чемпіон (1972, 1976, 1984), срібний призер Зимових Олімпійських ігор 1980.
• 10-разовий чемпіон світу (1970, 1971, 1973, 1974, 1975, 1978, 1979, 1981, 1982, 1983), срібний призер ЧС 1972 і 1976, бронзовий призер ЧС 1977.
• 9-разовий чемпіон Європи (1970, 1973, 1974, 1975, 1978, 1979, 1981, 1982, 1983), срібний призер ЧЄ 1971, 1972 і 1976, бронзовий призер ЧЄ 1977.
• Володар Кубка Канади 1981, учасник розіграшу Кубка Канади 1976.
• Учасник Суперсерії-72, Суперсерії-74 і Суперсерії-76.
• Володар Кубка Виклику 1979.
• Перший європейський хокеїст, представлений у Залі хокейної слави Національної хокейної ліги в Торонто.
• Найкращий хокеїст XX століття за версією Міжнародної федерації хокею.
• Заслужений майстер спорту СРСР (1971).
• Владислав Третьяк 5 разів визнавався найкращим хокеїстом СРСР, тричі найкращим хокеїстом Європи, чотири рази найкращим воротарем світових першостей.
• 13-разовий чемпіон СРСР (1970—1973, 1975, 1977—1984), срібний призер чемпіонатів СРСР 1974, 1976 в складі клубу ЦСКА.
• Володар Кубка СРСР 1969 і 1973, фіналіст розіграшу Кубка СРСР 1976.
• У 1997 році серед перших був уведений до Зали слави ІІХФ.
• Увійшов до символічної збірної століття «Centennial All-Star Team» Міжнародної федерації хокею з шайбою.
• Член Зали хокейної слави.

Спортивні медалі
Представник  СРСР
Чоловічий хокей на льоді
Олімпійські ігри
Золото	1972 Саппоро	Хокей
Золото	1976 Інсбрук	Хокей
Срібло	1980 Лейк-Плесід	Хокей
Золото	1984 Сараєво	Хокей
Чемпіонат світу
Золото	1970 Швеція	Хокей
Золото	1971 Швейцарія	Хокей
Срібло	1972 Чехословаччина	Хокей
Золото	1973 СРСР	Хокей
Золото	1974 Фінляндія	Хокей
Золото	1975 Західна Німеччина	Хокей
Срібло	1976 Польща	Хокей
Бронза	1977 Австрія	Хокей
Золото	1978 Чехословаччина	Хокей
Золото	1979 СРСР	Хокей
Золото	1981 Швеція	Хокей
Золото	1982 Фінляндія	Хокей
Золото	1983 ФРН	Хокей
Державні нагороди Орден Пошани Медаль «За трудову доблесть» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Заслужений майстер спорту СРСР

Статистика

Клубні виступи

Сезон	Клуб	Ліга
			І	В	П	Н	Хв	ПГ	ІБГ	ПГГ
1968–69	ЦСКА (Москва)	СРСР	3	—	—	—	—	2	—	0.67
1969–70	ЦСКА (Москва)	СРСР	34	—	—	—	—	76	—	2.24
1970–71	ЦСКА (Москва)	СРСР	40	—	—	—	—	82	—	2.03
1971–72	ЦСКА (Москва)	СРСР	30	—	—	—	—	78	—	2.60
1972–73	ЦСКА (Москва)	СРСР	30	—	—	—	—	80	—	2.67
1973–74	ЦСКА (Москва)	СРСР	27	—	—	—	—	94	—	3.48
1974–75	ЦСКА (Москва)	СРСР	35	—	—	—	—	104	—	2.97
1975–76	ЦСКА (Москва)	СРСР	33	—	—	—	—	100	—	3.03
1976–77	ЦСКА (Москва)	СРСР	35	—	—	—	—	98	—	2.80
1977–78	ЦСКА (Москва)	СРСР	29	—	—	—	—	72	—	2.48
1978–79	ЦСКА (Москва)	СРСР	40	—	—	—	—	111	—	2.78
1979–80	ЦСКА (Москва)	СРСР	36	—	—	—	—	85	—	2.36
1980–81	ЦСКА (Москва)	СРСР	18	—	—	—	—	32	—	1.78
1981–82	ЦСКА (Москва)	СРСР	41	34	4	3	2295	65	6	1.70
1982–83	ЦСКА (Москва)	СРСР	29	25	3	1	1641	40	6	1.46
1983–84	ЦСКА (Москва)	СРСР	22	22	0	0	1267	40	4	1.89
Разом у СРСР			482	— ! — ! — ! — ! 1158	— ! 2.31

Збірна

Рік	Команда	Турнір	І	В	П	Н	Хв	ПГ	ІБГ	ПГГ
1968	СРСР	ЮЧЄ	1	—	—	—	20	1	0	3.00
1969	СРСР	ЮЧЄ	2	—	—	—	—	—	—	—
1970	СРСР	ЮЧЄ	2	—	—	—	—	—	—	—
1970	СРСР	ЧС	6	—	—	—	215	4	—	1.12
1971	СРСР	ЮЧЄ	3	—	—	—	180	5	—	1.67
1971	СРСР	ЧС	5	—	—	—	241	6	—	1.49
1972	СРСР	ОІ	4	—	—	—	240	10	—	2.50
1972	СРСР	ЧС	8	—	—	—	430	15	—	2.09
1972	СРСР	СС	8	—	—	—	480	31	—	3.87
1973	СРСР	ЧС	7	—	—	—	420	14	—	2.00
1974	СРСР	ЧС	8	—	—	—	440	12	—	1.64
1974	СРСР	СС	7	—	—	—	420	25	—	3.57
1975	СРСР	ЧС	8	—	—	—	449	18	—	2.41
1976	СРСР	ОІ	4	—	—	—	240	10	—	2.50
1976	СРСР	ЧС	10	—	—	—	577	19	—	1.98
1976	СРСР	КК	5	—	—	—	300	14	—	2.80
1977	СРСР	ЧС	9	—	—	—	482	17	—	2.12
1978	СРСР	ЧС	8	—	—	—	480	21	—	2.63
1979	СРСР	ЧС	7	—	—	—	407	12	—	1.77
1980	СРСР	ОІ	5	—	—	—	220	9	—	2.45
1981	СРСР	ЧС	7	—	—	—	420	13	—	1.86
1981	СРСР	КК	6	—	—	—	360	8	—	1.33
1982	СРСР	ЧС	8	—	—	—	464	19	—	2.46
1983	СРСР	ЧС	7	—	—	—	420	4	—	0.57
1984	СРСР	ОІ	6	—	—	—	360	4	—	0.67
Разом на ОІ			19	— ! — ! — ! 1060	33	— ! 1.87
Разом на ЧС			98	— ! — ! — ! 5445	174	— ! 1.92

Міжнародні санкції

Через вторгнення Росії в Україну перебуває під персональними міжнародними санкціями різних країн.[3]

З 23 лютого 2022 року перебуває під санкціями всіх країн Європейського союзу.[4]

З 11 березня 2022 року перебуває під санкціями Великої Британії.

З 24 березня 2022 року перебуває під санкціями Сполучених Штатів Америки.[5]

З 25 лютого 2022 року перебуває під санкціями Швейцарії.[6]

З 4 травня 2022 року перебуває під санкціями Австралії.[7]

З 12 квітня 2022 року перебуває під санкціями Японії.[8]

З 7 вересня 2022 року перебуває під санкціями України.[9]

З 3 травня 2022 року перебуває під санкціями Нової Зеландії.

24 лютого 2023 року внесений до санкційного списку Канади, як «еліта і близький соратник режиму».

Кіновтілення

2007 — «Валерій Харламов. Додатковий час» (Росія), режисер Юрій Корольов (Стааль), актор Дмитро Аросьєв.

2012 — «Хокейні ігри» (Росія), режисер Ксенія Кондрашина, актор Андрій Ворошилов.

2013 — «Легенда № 17» (Росія), режисер Микола Лебедєв, актор Олександр Пахомов.

2014 — «Слава» (Росія), режисер Антон Азаров, актор Михайло Шамігулов.

Сім'я

• Батько — Олександр Дмитрович (1923—2004), військовий льотчик, служив в авіаційній дивізії особливого призначення (гарнізон Чкаловський у Підмосков'ї), майор.
• Мати — Віра Петрівна (1921—2004), вчитель фізкультури, грала в хокей із м'ячем на першості Москви у складі жіночої команди «Металург». Ветеран Німецько-радянської війни.
• Дружина (з 23 серпня 1972 року) — Тетяна Євгенівна (нар. 1950).
  • Син Дмитро Владиславович Третяк (нар. 1973), стоматолог.
    • Онук Максим Дмитрович Третяк (нар. 1996), хокеїст, воротар. Захищає ворота хокейного клубу Сочі.
  • Дочка Ірина Владиславівна Третяк (нар. 1976), юрист,[10]
    • Онука Анна Сергіївна Ємшанова (нар. 2001)
    • Онука Марія Сергіївна Ємшанова (нар. 2006).

Примітки

1. Биография на сайте Вести.Ru. 11 січня 2010. Архів оригіналу за 9 лютого 2012. Процитовано 16 лютого 2010.
2. Григорий Саркисов, Дмитрий Ерисов. (12 грудня 2006). Ледовый дворец - грядущих побед творец. Архів оригіналу за 29 серпня 2011. Процитовано 16 лютого 2010.
3. ТРЕТЬЯК Владислав Олександрович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 4 квітня 2023. [Архівовано 2023-04-04 у Wayback Machine.]
4. Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 4 квітня 2023.
5. Recent Actions | Office of Foreign Assets Control. ofac.treasury.gov (англ.). Процитовано 4 квітня 2023.
6. SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 4 квітня 2023.
7. Australia and sanctions.
8. ウクライナ情勢に関する外国為替及び外国貿易法に基づく措置について (PDF).
9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №637/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 7 вересня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
10. Владислав Третьяк. web.archive.org. 19 лютого 2014. Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 15 липня 2024. [Архівовано 2014-02-19 у Wayback Machine.]

Посилання

• Статистика виступів та профіль гравця на NHL.com, Eliteprospects.com, Eurohockey.com, Hockey-Reference.com, The Internet Hockey Database