|
Фроліков Олексій Вікторович
Олексій Вікторович Фроліков (15 лютого 1957, Москва, СРСР — 31 березня 2020) — радянський і латвійський хокеїст, нападник. Переможець молодіжного чемпіонату світу. Майстер спорту СРСР міжнародного класу. БіографіяВихованець дитячо-юнацької спортивної школи московського «Динамо». У складі юнацької збірної СРСР став чемпіоном Європи 1976 року. Дворазовий переможець молодіжних чемпіонатів світу (1976, 1977). За «Динамо» дебютував 21 січня 1975 року, у матчі проти московського «Спартака». За сім сезонів провів 165 лігових ігор, закинув 49 шайб, зробив 40 результативних передач. Тричі був срібним призером чемпіонатів СРСР (1977, 1979, 1980) і одного разу — бронзовим (1981). Володар кубка СРСР 1976 року. В різні роки його партнерами по ланці були Юрій Чичурін, Анатолій Севідов, Сергій Свєтлов і Володимир Шашов. Переможець турніру газети «Известия»-78 у складі збірної СРСР. Провів чотири матчі, відзначився голом у ворота канадців. 1981 року перейшов до лав ризьких «одноклубників». Другий за результативністю гравець латвійського клубу в чемпіонатах СРСР — 142 голи (у Хельмута Балдеріса — 266). Найкращий снайпер першості 1982/83 — 38 закинутих шайб. Найбільшим досягненням «Динамо» за радянських часів стало друге місце в сезоні 1987/88. Фроліков, у тому чемпіонаті, став найкращим бомбардиром команди і за підсумками сезону ввійшов до списку 34 найкращих хокеїстів країни[2]. Майстер спорту міжнародного класу. У складі динамівських команд провів 14 матчів у суперсеріях проти клубів Всесвітньої хокейної асоціації і Національної хокейної ліги (1978—1989). Відзначився закинутими шайбами у ворота «Едмонтон Ойлерз» (2), «Вінніпег Джетс» (2), збірної ВХА і «Лос-Анджелес Кінгс». З 1989 по 1993 рік виступав за фінські клуби «Ессят» (Порі) і «Центерс» (Пієтарсаарі). За два сезони у СМ-лізі провів 95 ігор, 30 голів, 39 передач. Завершувати ігрову кар'єру повернувся до Риги. На той час «Динамо» змінило назву на «Пардаугава» і виступало в Міжнаціональній хокейній лізі. Всього за команду зі столиці Латвії в чемпіонатах СРСР і турнірах МХЛ провів 437 матчів, закинув 152 шайби, зробив 129 результативних передач. Виступав за збірну Латвії на двох чемпіонатах світу. У фіналі групи С 1993 року прибалтійські спортсмени перемогли збірну України, а наступного сезону посіли друге місце в групі «В». Всього на світових першостях провів 14 ігор, 13 голів, 11 передач. За версією інтернет-видання «Sports.ru» входить до символічної збірної «Динамо» (Рига) радянської доби: Ірбе, Хатулєв — Крикунов[ru], Балдеріс — Фроліков — Знарок[3]. Помер 31 березня 2020 року[4]. Статистика
У юніорській і молодіжній збірних:
Статистика виступів у збірній:
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
