Після проголошення 30 червня1941 року у Львові Акту про відновлення Української держави і створення українського уряду (УДП) став у ньому заступником міністра народного господарства.
Але вже на початку липня 1941 року Степан Бандера, глава проголошеного уряду Ярослав Стецько, члени уряду Лев Ребет та Роман Ільницький були заарештовані і вивезені в Берлін для слідства, а через два місяці відправлені у спеціальне відділення для політв'язнів концтабору Заксенхаузен.[2]
Протягом 1945—1949 років — видавець і редактор тижневика «Час», голова Міжнародного Союзу Екзильної Преси та генеральний секретар міжнародного комітету переміщених осіб і політемігрантів у Німеччині (1947—1952), редактор «Українського самостійника» (1955—1956).
Після вбивства в Німеччині 12 жовтня1957 Лева Ребета, Ільницький став третім головою Політради ОУНз[3].
Автор праці «Deutschland und die Ukraine 1934—1945».[4]
