Храпливий Євген Васильович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Храпливий .
Меморіальна таблиця на фасаді Аграрного університету в Дублянах Євге́н-Спиридон Васи́льович Храпли́вий [ 1] 21 травня [ 1] [ 2] 1898 , Лисівці Заліщицького повіту — 6 травня 1949 , Ерланген , Баварія , Тризонія ) — український громадський діяч , агроном та кооператор , професор УТГІ й УВУ , дійсний член НТШ (з 1935); ідеолог і практик суспільної агрономії в Галичині . Міністр сільського господарства в уряді Українського Державного Правління 1941.
Брат фізика Зіновія Храпливого та батько дитячої письменниці Лесі Храпливої .
Євген Храпливий народився 21 травня 1898 року в Лисівцях Заліщицького повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії (нині село Заліщицького району Тернопільської області України).
Від 1928 року — директор організації хліборобів «Сільський господар» . Бувши видатним організатором, спричинився до піднесення галицького села, його молочарства і зокрема станової організації хліборобів «Сільський Господар». Успішно працював над розбудовою сільськогосподарської освіти, зокрема створив «Хліборобський Вишкіл Молоді» , заснував Товариство українських агрономів і був першим його головою.
Член Українського технічного товариства . 1930 року обраний до правління товариства.[ 3]
Праці з питань сільського господарства і кооперації, в тому числі наукові:
«Плекання рогатої худоби в Галичині» (1933),
«Сільське господарство Галицько-Волинських Земель» (1936),
«Господарство Холмщини і Підляшшя» (1944); популярні:
«Шляхи нашої суспільної агрономії» (1929),
«Як піднести наше хліборобство» (1932),
«Як працювати в „Хліборобському Вишколі Молоді”» (3 видання: 1937, 1940, 1942) та інші. Храпливий був редактором журналу «Господарсько-кооперативний часопис» (1928—1934), «Українське молочарство» і засновником наукового журналу «Український агрономічний вісник» (1934—1938).
За редакцією Євгена Храпливого почала друкуватися «Сільськогосподарська енциклопедія» .
↑ а б Доповнення… — С. 787.
↑ раніше вказували 21 червня → Барна В., Гавліч І., Головин Б., Пиндус Б. Храпливий Євген Васильович… — С. 562.
↑ З життя наших установ // Діло . — 1930. — 28 червня. — № 141 (12507). — С. 5.
Керівництво українських державницьких структур (1940-ві — 1950-ті)
Українське Державне Правління (з 30.06.1941) Українська Головна Учасники 1-го Великого Збору
Кирило Осьмак — Президент УГВР,Іван Вовчук — Третій віцепрезидент УГВР,Ростислав Волошин — Генеральний секретар внутрішніх справ УГВР,о. Іван Гриньох — Другий віцепрезидент УГВР,
Микола Дужий — Секретар Президії УГВР (з 12 вересня 1944 — в.о. Президента),Микола Лебідь — Генеральний секретар закордонних справ УГВР,Омелян Логуш — член ЗП УГВР,Катерина Мешко ,Василь Мудрий — Перший віцепрезидент УГВР,Зенон Пеленський — член Президії УГВР,Йосип Позичанюк — 1-й Голова Бюро інформації УГВР (15.07.1944 — †22.12.1944)Василь Потішко — член ЗП УГВР,Мирослав Прокоп — член Президії УГВР,Дарія Ребет — член Президії УГВР,Павло Турула — член ЗП УГВР,Петро Чуйко — співпрацівник при УГВР і ЗП УГВР,Лев Шанковський — член ЗП УГВР,Павло Шумовський — член ЗП УГВР,Роман Шухевич — Голова Генерального секретаріату УГВР.Ярослав Біленький — Генеральний суддя УГВР.Дали згоду на членство в УГВР, але не змогли взяти участь у Зборі :
Кооптовані члени УГВР:
Осип Дяків -«Горновий» — заст.голови Генерального Секретаріату (друга половина 1950 — †28.11.1950)проф.«Г.Зелений» — член УГВР (1949),
Василь Кук — заст.голови, і згодом Голова Генерального Секретаріату УГВР,Петро Федун -«Полтава» — 3-й Голова Бюро інформації УГВР (1946 — †23.12.1951) і заст.голови Генерального Секретаріату УГВР,о. Микола Хмільовський — член УГВР,
Ніл Хасевич — член УГВР (1949 — †4.03.1952);Роман Кравчук -«Петро» — член УГВР (1950 — †21.12.1951), президент УГВР (1951).Михайло Дяченко -«Марко Боєслав» — член УГВР (1950 — †23.02.1952);Українська Повстанська Армія Головний Військовий Штаб (ГВШ УПА) УПА-Північ УПА-Захід УПА-Південь УПА-Схід Командир не призначений
СБ ОУН
.jpg)
