Логуш Омелян Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Логуш.
Омелян Лоґуш
Псевдопсевда «Євген», «Іванів», «Степанів»
Народився4 серпня 1912(1912-08-04)
с. Передмістя, нині Бучацький район
Помер1 лютого 1982(1982-02-01) (69 років)
м. Сент-Луїс, Міссурі, США
Національністьукраїнець
Діяльністьжурналіст-публіцист
Відомий завдякитеоретик і організатор боротьби УПА,
Alma materЛьвівська політехніка (агрономія)
Посадаполітреферент центр. проводу ОУН;
член УГВР;
член ЗП УГВР
ПартіяОУНР
Конфесіягреко-католик
БатькоІван Лоґуш
МатиМарія Павловська
У шлюбі зКатерина Мешко
ДітиЮрій Лоґуш, Євген Лоґуш
Командування ВО «Богун» разом з прибулими гостями. Нижній ряд (зліва направо): шеф розвідувального відділу (ШРВ) «Немо» (Андрій Кисіль); член проводу ОУН(б) «Іванів» (Омелян Лоґуш); керівник угорської місії до УПА підполковник Ференц Мартон; комендант запілля УПА-Північ «Горбенко» (Ростислав Волошин); командир групи «Еней» (Петро Олійник); керівник охорони делегації «Кропива» (Василь Процюк). Верхній ряд: заступник ШРВ «Палій» (Василь Коренюк); господарчий референт УПА-Північ «Зубатий» (Василь Мороз); шеф штабу групи «Черник» (Дмитро Казван).

Омелян Лоґуш, псевда «Євген», «Іванів», «Степанів» (4 серпня 1912, с. Передмістя, нині Чортківського району — 1 лютого 1982, м. Сент-Луїс) — український політик , теоретик і організатор боротьби УПА, діяч ОУН, член УГВР, журналіст-публіцист. Брат Володимира Логуша.

Біографія

Народився 4 серпня 1912 року в селі Передмістя поблизу Язловця (Бучацького повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Чортківського району, Тернопільська область, Україна).

Абсольвент[1] Бучацької державної гімназії[2]. Студент агрономічного факультету Львівської політехніки, голова Студентської Репрезентації СУСОП (осінь 1937 — березень 1939 років), член редакції «Студентського вісника» у Львові, член редакції газети «Нове село», провідник ОУН Львівської Політехніки, учасник VII-го Конгресу СУСОП, заарештований польською поліцією в березні 1939 р., вийшов на волю у вересні 1939.

Член Українського національного комітету (УНК у Кракові) (червень 1941 р.), референт пропаганди крайового проводу ОУН ПівдСУЗ (Південно-східних українських земель) у Дніпропетровську (1942—1943), політреферент Центрального проводу ОУН. Учасник ІІІ-го Надзвичайного Великого Збору (НВЗ) ОУН (21—25 серпня 1943 р.).

Співорганізатор Конференції поневолених народів Сходу Європи і Азії (21—22 листопада 1943 р. [3] [4] [5]У грудні 1943 — січні 1944 рр. домовлявся про нейтралітет і співпрацю ОУН-УПА з угорськими військами.

Учасник Великого Збору УГВР (11—15 липня 1944 р.). Головний редактор журналу «Ідея і чин» (літо 1944 р.). Після Другої світової війни емігрував до ФРН, пізніше до США; був активним учасником Закордонного представництва УГВР, очолював український відділ «Голосу Америки».

Подав інформацію про рідне село до редакції історично-мемуарного збірника «Бучач і Бучаччина».[6]

Помер 1 лютого[7] 1982 року в м. Сент-Луїс,[8] Міссурі, США.

Родина

Дружина Катерина Мешко — діячка ОУН. Сини Юрій та Євген. Брат Володимир Логуш.

Вшанування пам'яті

2024 року у місті Дніпро вулицю Челябінську перейменували на вулицю Омеляна Логуша.

Література

Примітки

  1. ↑ означає випускник
  2. ↑ Д-р Мельник П. Бучацька гімназія в 20-х і 30-х роках ХХ-го столілля // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 214.
  3. ↑ УІНП. 1943 - Перша Конференція поневолених народів Східної Європи і Азії. УІНП (укр.). Архів оригіналу за 11 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
  4. ↑ Як УПА об’єднувала народи СРСР проти Москви. Історична правда. Архів оригіналу за 11 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
  5. ↑ Administrator. Чи була в Будеражі Перша конференція поневолених народів Східної Європи та Азії?. newlife.rv.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
  6. ↑ Лоґуш О. Калейдоскоп минулого. Передмістя // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 617.
  7. ↑ Мороз В. І. Логуш Омелян Іванович [Архівовано 24 лютого 2021 у Wayback Machine.]… — С. 604.
  8. ↑ Яневський Д. Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича. — Харків : Факт, 2013. — С. 250. — 978-966-637-756-6.

Джерела

Посилання