|
Єврейсько-слов'янські діалекти та регістри
Єврейсько-слов'янські діалекти та регістри (Кенааніт, Хааніт, Кнааніт, Qna'anith; Leshon Knaan, самоназв. Lešoneynu «наша мова») — умовна назва кількох діалектів і регістрів слов'янських мов, на яких говорили євреї, які жили у Середньовіччя в слов'янських країнах. Всі відомі єврейсько-слов'янські діалекти були витіснені їдишем або оточуючими слов'янськими мовами до кінця Середньовіччя. Найбільш відомий єврейсько-чеський варіант старочеської мови (Кенааніт або Lešoneynu «наша мова») на якому говорили богемські та моравські євреї до масового напливу їдишськомовних ашкеназів з Німеччини і потім переселення і тих, і інших на схід та північний схід в межі Речі Посполитої. Однак нічого не відомо про його відмінності від мови навколишнього населення. Швидше за все, як і у випадку з іншими середньовічними єврейськими мовами Європи, відмінності були мінімальні і обмежувалися вкрапленням давньоєврейських й арамейських слів та використанням єврейського алфавіту. Є відомості про існування євреїв в Київській Русі, які, можливо, також говорили на єврейському варіанті давньоруської мови в XI–XIII століттях, і можливо аж до XV століття. Водночас, через те що давньоруські євреї походили основним чином з Хозарії, їх розмовною мовою могла бути і хозарська мова, що побічно підтверджується Київським листом. Назва та походженняНазва кнааніт (англ. Knaanic) пов'язана з позначенням слов'янських країн терміном Qna'an (др.-євр. כנען, воно також здавна позначає Палестину — Ханаан), яке трапляється в єврейських текстах (наприклад, Веніамін Тудельський в XII столітті називає Давньоруську державу «Земля Ханаан»). Причина подібного ототожнення може бути у значенні «Землі обітованої» — гідної для життя, святої місцевості. Ізраїльський лінгвіст Пауль Векслер[en] на противагу поглядам Макса Вайнрайха про пізні слов'янські запозичення в їдиші висунув гіпотезу про слов'янське (лужицьке) походження мови їдиш за допомогою германізації кнааніта. ІдентифікаціяМожливий ранній приклад кнаанської дається в листі IX століття на адресу єврейської громади Русі.[1] Найчастіше приймаються як кнаанські написи, ті, які зроблені на монетах виданих Мешком III Старим та Лешком Білим, польськими лідерами XII та XIII століття.
 Написи на монетах коливаються в широких межах. Деякі з них — єврейські імена, можливо, майстра карбування. Деякі з них є назвою міста, в якому знаходився монетний двір, наприклад, Каліш; місце поховання Мешко Старого. Деякі з них мають ім'я князя. Один в Національному банку нумізматичної колекції Польщі містить слово «Браха», благословення на івриті. Література
Див. такожПримітки
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Єврейсько-слов'янські діалекти та регістри  У Вікісловнику є сторінка Категорія:Слов'янські мови.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
