Вале́рій Олекса́ндрович Шевчу́к (нар.20 серпня1939(19390820), Житомир) — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко. Молодший брат письменника та радянського дисидентаАнатолія Шевчука.
Валерій Шевчук народився 20 серпня1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення школи у 1956 році хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати у Львівський лісотехнічний інститут. Вступити не вдалося, тому він повернувся додому. Працював підсобним робітником під час ремонту Житомирського сільськогосподарського інституту. У цей період захоплювався вивченням літератури, зокрема української. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія «Григорій Сковорода — український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, «встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя».
У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. У 1958 р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: «Січ» (студія імені В. Чумака) і «Молодь», писав вірші, з 1960 р. почав писати новели.
У 1961 р. дебютував оповіданням «Настунька» про Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Навесні 1961 р. літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться»[1]. На те оповідання був гострий відгук в університетській газеті «За радянські кадри». За газету «Заспів», де був намальований Т. Шевченко із зеленими вусами, Шевчука хотіли вигнати з університету, тягали до КДБ, допитували, але виключили художника, який малював ту газету.
У 1961 р. В. Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах «Вітчизна» та «Літературна Україна». Деяким з них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна — «Вона чекає його, чекає» — була навіть пізніше екранізована[2].
Після закінчення університету Валерія Шевчука було відправлено до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія». У листопаді був призваний до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.
Повернувся додому у 1965 р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції, був у кінотеатрі «Україна», протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі[3].
У 1966 р. закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботи[4].
У 1969 р. він написав повість «Золота трава»[5] і перший варіант повісті «Мор», до якої повернувся в 1980 р. і зробив остаточну редакцію в 1983 р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка «Вечір святої осені», в якій було надруковано вісім нових оповідань.
У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Протягом 1979—1999 pp. Валерій Шевчук видав книги:
«Крик півня на світанку» (1979);
«Долина джерел» (1981);
«Тепла осінь» (1981);
«На полі смиренному» (1983);
«Дім на горі» (1983);
«Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984);
«Барви осіннього саду» (1986);
«Три листки за вікном» (1986);
«Камінна луна» (1987);
«Птахи з невидимого острова» (1989);
«Дзиґар одвічний» (1990);
«Дорога в тисячу років» (1990);
«Панна квітів» (1990);
«Із вершин та низин» (1990);
«Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994);
«У череві апокаліптичного звіра» (1995);
«Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995), «Око прірви» (1996);
«Жінка-змія» (1998);
«Юнаки з вогненної печі» (1999);
«Біс плоті» (1999) та ін.
З 1988 р. Валерій Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України.
На сьогодні В. Шевчук — викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».
Родина: дружина Неоніла (нар. 1943), доньки Мирослава (нар. 1968) та Юліана (нар. 1972); внук Богдан (нар. 1997).
У квітні 2021 року Людмила Зубко презентувала у рідному місті письменника книгу «Стежка в траві. Житомирська сага». Місцева громадська організація у 2020 році взяла на себе друк твору, тому наразі книга з'явилася у бібліотеках і містяни зможуть безплатно її прочитати.[6]
Творчий доробок
Книга Миколи ІльницькогоЛюдина в історії (Сучасний український історичний роман) (Київ, 1989), у якій розглянуто твори Валерія Шевчука
Валерій Шевчук вважається одним з фундаторів Житомирської прозової школи.[7]
У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.
Валерій Шевчук є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. Також він працює над актуалізацією старокиївської літературної тематики та літератури середньої доби: роман «На полі смиренному» (1982), роман-есей «Мисленне дерево» (1986), упорядкування в перекладах на сучасну літературну мову збірки любовної лірики 16-19 століть «Пісні Купідона» (1984), «Літопис Самійла Величка» у журналі «Київ» 1986—1987 рр. та інше.
«Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI—XVIII століть. Книга 1»(К., Кліо, 2019. ISBN 978-617-7023-98-1)
«Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI—XVIII століть. Книга 2»(К., Кліо, 2019. ISBN: 978-617-7023-99-8)
Упорядковані видання
«Українські билини: Історико-літературне видання східнослов'янського епосу». Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. (2003, збірка казок і легенд)[11]
Бібліографія
Шевчук В. На полі смиренному… — Київ: Дніпро, 1983. (Серія «Романи й повісті» 1983, № 2).
Шевчук В. Мисленне дерево. Роман-есе про давній Київ / Валерій Шевчук. — Київ: Молодь, 1989. — 360 с. — ISBN 5-7720-0261-9.
Шевчук В. Птахи з невидимого острова. Роман, повісті / Валерій Шевчук. — Київ: Радянський письменник, 1989. — 472 с. — ISBN 5-333-00272-X.
Шевчук В. У череві апокаліптичного звіра. Історичні повісті та оповідання / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1995. — 208 с. — ISBN 5-333-01290-3.
Шевчук В. Око Прірви. Роман / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1996. — 200 с. — ISBN 5-333-01481-7.
Шевчук В. Біс плоті. Історичні повісті / Валерій Шевчук. — Київ: Твім інтер, 1999. — 360 с. — ISBN 966-7430-01-4.
Шевчук В. Юнаки з вогненної печі / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1999. — 303 с. (серія «Сучасна українська література») — ISBN 966-579-056-0.
Шевчук В. Срібне молоко / Валерій Шевчук. — Львів: Кальварія, 2002. — 192 с. — ISBN 966-663-046-X.
Шевчук В. Тіні зникомі / Валерій Шевчук. — Київ: Темпора, 2002. — 304 с. — ISBN 966-95991-1-3.
Шевчук В. Темна музика сосон. Роман. Сад житейський думок, трудів та почуттів. Автобіографічні замітки / Валерій Шевчук. — Київ: Акцент, 2003. — 448 с. — ISBN 966-95944-4-8.
Шевчук В. Мор: Фантастичні повісті / Валерій Шевчук. — Львів: ЛА «Піраміда», 2004. — 320 с.
Шевчук В. Драматургія / Валерій Шевчук. — Львів: Сполом, 2006. — 416 с. — ISBN 966-665-407-5.
Шевчук В. Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту. — Львів: Каменяр, 2006.
Шевчук В. Сон сподіваної віри. Готично-притчева проза / Валерій Шевчук. — Львів: Піраміда, 2007. — 416 с. — ISBN 978-966-441-007-3.
Шевчук В. Дім на горі. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011.
Шевчук В. Три листки за вікном. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — 702 с. — ISBN 978-617-585-024-4.
Шевчук В. Птахи з невидимого острова. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. — 384 с. — ISBN 978-617-585-033-6.
Шевчук В. Чотири романи. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. — 768 с. — ISBN 978-617-585-043-5.
Шевчук В. Місто днів. — К.: Либідь, 2015. — 528 с.
Шевчук В. Порослий кульбабами дворик. Книга I Жовте світло вікон. — Тернопіль: Богдан, 2015. — 272 с.
Шевчук В. Порослий кульбабами дворик. Книга II Халабуда для коханки. — Тернопіль: Богдан, 2015. — 288 с.
Твори перекладені англійською мовою
Eye of the Abyss (Око Прірви), частина 1 (переклад Ольги Рудакевич) в «Ukrainian Literature», том I, 2004. — див [4] [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Eye of the Abyss(Око Прірви), частина 2 (переклад Ольги Рудакевич) в «Ukrainian Literature», том 2, 2007. — див [5] [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.]
My Father Decided to Plant Orchards and The Cobbler (переклад Юрія і Мойри Луцьких), в «Modern Ukrainian Short Stories», Ukrainian Academic Press, 1973
The Devil Who Is (The One-Hundredth Witch) (переклад Ольги Рудакевич) в «Ukrainian Literature», том I, 2004. — див [6] [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.]
The Voice of Grass (переклад Юрія Тарнавського), в AGNI Magazine виданий Бостонським університетом, 1993
The Moon's Cuckoo from the Swallow's Nest (переклад Миросі Стефанюк), в «From Three Worlds. New Writing From Ukraine» видання Zephyr Press, 1996
Breath of Evil (Голос трави), (переклад Юрія Ткача), в-во «Байда», Мельбурн 2016
Birds from An Invisible Island. (переклад Лариси М. Л. Залеської Онишкевич) в An Anthology of Modern Ukrainian Drama. Ed. Larissa Zaleska Onyshkevych. CIUS: Edmonton, Toronto, 2012, 483—521.
Малі українські діярії XVII—XVIII ст. /Упоряд., пер. В. Шевчука. — К.: Кліо, 2015. — 408 с.
Відзнаки
У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури», наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман «Три листки за вікном».
29 листопада2011 року була започаткована[12] у Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка премія Валерія Шевчука (Премія Шевчука) — українська літературна премія, творча відзнака за найкращу книгу прози, видану українською мовою за попередній календарний рік, вручається щороку в квітні на спеціальній урочистій церемонії в Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету.
↑враження від цієї роботи відбилися в повісті «Голуби під дзвіницею»
↑причиною арешту брата було те, що він вирішив набрати в друкарні й відбити для себе як пам'ятку часу статтю про процес над Погружальським [1] [Архівовано 23 вересня 2014 у Wayback Machine.]. За це брат дістав п'ять років концтабору суворого режиму
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 грудня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 грудня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)»
Лариса Залеська Онишкевич «Шлях вічного повороту» [про «Птахи з невидимого острова» В. Шевчука], Сучасність, 1, 1996, 93-96.
Лариса Залеська Онишкевич, «Шлях вічнного повернення і відвідини пекла» [вступ до п'єси «Птахи з невидимого острова» В. Шевчука], Антологія модерної української драми, ред. Л. Залеська Онишкевич,— К. Т.,1998. — 475—478.
Кравченко А. Валерій Шевчук // Історія української літератури XX століття. У 2 кн./За ред. В. Г. Дончика. — К-,— Кн. 2.— 1995.
Мовчан Р. Валерій Шевчук // Українська проза XX століття. — К-, 1997.
Навчально-методичні матеріали до уроків вивчення творчості Валерія Шевчука //Українська мова і література в школі. — 2003. — № 6-9.
Шевчук В. Сад житейських думок, трудів та почуттів. // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст..: В 4 кн. — К., 2001. —Кн. 4.
