Одеську область було утворено 27 лютого 1932 року, коли ЦВК СРСР затвердив постанову IV позачергової сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 року про створення на території Української СРР п'яти областей. У 1954 році до її складу увійшла територія колишньої Ізмаїльської області (територія від Дністровського лиману до р. Дунай).
Площа області співставна з територією таких країн, як Молдова та Бельгія.
Одеську область було утворено постановою 4-ї позачергової сесії ВУЦВК 12-го скликання від 9 лютого 1932 року, її первинна територія включала міста Одеса, Зінов'євське (нині Кропивницький), Миколаїв, Херсон і 46 районів. У жовтні 1937 року регіон зменшився за рахунок утворення Миколаївської області, у січні 1939 року — у зв'язку зі створенням Кіровоградської області.[3]
Під час Другої світової війни вся сучасна Одещина була окупована Королівством Румунія (жовтень 1941 — серпень 1944), при цьому Буджак був включений безпосередньо до державної території Румунії як частина губернаторства Бессарабія, а терени на схід від Дністра — до Трансністрії.
До сільських населених пунктів відносяться селища та села. В Одеській області станом на 1 січня 2021 року було 23 селища і 1099 сіл. Одеська область є першою серед областей України за кількістю великих сіл.
Річкова мережа області належить до басейнів Дунаю, Дністера, Південного Бугу та безпосередньо Чорного моря. На території області налічується близько 200 річок довжиною більш ніж 10 км, велика кількість з яких влітку пересихає.
Природно-заповідний фонд Одеської області станом 1 січня 2018 року мав у своєму складі 123 об’єкта, з них 16 — загальнодержавного значення, та 107 — місцевого значення. Загальна площа об’єктів природно-заповідного фонду становить 159974,1992 га. З урахуванням того, що 12 об’єктів загальною площею 9133,25 га знаходилися у складі природно-заповідних територій, фактично займана ПЗФ площа в області становила 150840,9492 га. Відношення площі ПЗФ до площі рбласті («показник заповідності») становила 4,5 %.
На території області розташовано ряд великих об'єктів природно-заповідного фонду регіонального, національного і міжнародного масштабу. Область має перспективи для розвитку біосферно-природоохоронного сектора економіки.
У пониззі великих рік (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення.
Головне природне багатство області — її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземнимиґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.
В області понад 2,5 млн га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн га ріллі, понад 80 тис. га виноградників і садів.
Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10 % оброблюваних земель зрошуються. Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини.
Кількість міського населення, за результатами Всеукраїнського перепису, становила 1 млн. 625 тис. осіб, або 65,8 %, сільського — 844 тис. осіб, або 34,2 %.
За результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків становила 1 млн. 155 тис. осіб, або 46,8 %, жінок — 1 млн. 314 тис. осіб, або 53,2 %.
За роки, що минули після перепису населення 1989 року, кількість міст та селищ міського типу області збільшилась на 2 одиниці і на дату Всеукраїнського перепису населення склала 52.
Загальна кількість постійного населення в Одеській області станом на 5 грудня 2001 року становила 2 млн. 456 тис. осіб, у тому числі міського населення — 1 млн. 605 тис. осіб, або 65,3 %, сільського — 851 тис. осіб, або 34,7 %, чоловіків — 1 млн. 149 тис. осіб, або 46,8 %, жінок — 1 млн. 307 тис. осіб, або 53,2 %.
Міські населені пункти з кількістю мешканців понад 9,0 тисяч (за даними Держкомстату на 1 січня 2022 року)[9]
Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризується наступним чином: зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із суттєвим збільшенням частки осіб у віці, старшому за працездатний, значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлює ростуче старіння населення.
Особливістю національного складу населення Одеської області є його багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення, на території області проживали представники 133 національностей і народностей. У національному складі населення переважна більшість українців, чисельність яких становила 1542,3 тис. осіб, або 62,8 % від загальної кількості населення.
Мовний склад населення характеризується такими даними: українську мову вважали рідною 46,3 % населення області, що на 5,1 відсоткового пункти більше, ніж за даними перепису 1989. Російську мову визначили як рідну 41,9 % населення, що на 5,2 відсоткового пункти менше ніж за даними перепису 1989.
Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання кількості осіб, які мають вищу і повну загальну освіту. Кількість населення, яке мало вищу та загальну середню освіту, становила 1,8 млн осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 1989 року на 9 %.
Особливістю національного складу населення Одеської області є її багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники 133 національностей і народностей.
Народи з чисельністю більш ніж 1000 осіб (тис. осіб і %) станом на 2001 рік[10]
Найбільша строкатість в національному складі спостерігається в південно-західній частині області в межиріччі Дністра та Дунаю. Тут переважає українське населення — 35,8 %, болгари — 24,8 %, росіяни — 17,7 %, молдовани — 15,2 %, гагаузи — 4,6 % та ін. В північних та центральних районах населення однорідніше за національним складом та складається здебільшого з українців.
В області працюють школи національних меншин: 238 шкіл з російською мовою навчання, 11 — з румунською, 180 шкіл, де вивчається декілька мов (болгарська, гагаузька, грецька). Функціонують дві єврейські школи, одна з них приватна; дві недільні школи, в яких навчаються 48 учнів (1 — німецька, 1 — вірменська).
За результатами соціологічного дослідження, проведеного фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» з 21 по 27 жовтня 2022 року, 57,8 % опитаних жителів Одеської області назвали українську мову рідною, 28,8 % — російську, 5,4 % — іншу мову, 7,9 % заявили, що їм важко сказати, яку мову вони вважають рідною, або відмовилися відповідати[12].
За результатами соціологічного дослідження, проведеного фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» з 10 по 21 липня 2023 року, частка респондентів, що послуговуються вдома українською мовою, зросла до 42 % (з 26 % у 2021-му), тоді як частка тих, що послуговуються вдома російською впала до 54 %. На запитання «Як Ви ставитеся до обов’язкового використання української мови у сфері обслуговування (магазини, кафе, перукарні, розважальні заклади)?» 59 % відповіли «Позитивно», 13 % — «Негативно», 17 % — «Мені байдуже», 12 % — «Важко відповісти». На запитання «Чи вважаєте Ви допустимим виконання у публічному просторі Вашого селища/міста пісень російською мовою, наприклад виконання вуличними музикантами, прослуховування таких пісень у кафе/ресторанах чи супермаркетах тощо?» 30 % відповіли «Ні», 37 % — «Так», 20 % — «Мені байдуже», 12 % — «Важко відповісти»[13].
Релігія
Чисельність парафій християнських церков різних конфесій станом на 1 січня2009 року на Одещині[14]:
ВРП Одеської області на 2016 рік склав 119800 млн грн.
У галузі виробничої спеціалізації Одеська область виконує такі функції:
є головним морським зовнішньоторговельним виходом країни;
обслуговує міжнародні транзитні вантажопотоки та пасажиропотоки, виконує найважливіші транспортно-розподільні функції на національному і міжнародному рівнях;
є провідним регіоном України за рівнем розвитку морегосподарського комплексу і галузей, зв'язаних із використанням ресурсів моря і світового океану;
є одним із найперспективніших регіонів України щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності, спільного підприємництва, формування спеціальних (вільних) економічних зон;
має значний науково-технічний і проектно-конструкторський потенціал, є центром підготовки кадрів, а також здійснення науково-технічної, інформаційної, інноваційної й інвестиційної діяльності регіонального і національного масштабу;
є одним із найперспективніших рекреаційних регіонів приморського типу для розвитку туризму;
виділяється як важливий регіон інтенсивного сільського господарства з високою часткою зрошуваного рільництва й індустрією переробки сільськогосподарської продукції;
є одним із центрів машинобудування, легкої і хімічної промисловості регіонального і національного масштабу.
Станом на 01.01.2002 в області зареєстровано 1031 сільськогосподарське підприємство. На базі 483 колективних сільськогосподарських підприємств створено 857 агроформувань ринкового типу, із них 15,1 % становлять приватні підприємства, 32,1 % — господарські товариства, 31,7 % — сільськогосподарські кооперативи, 17,7 — селянські (фермерські) господарства, 3,4 % — інші суб'єкти господарювання. Визначено 697 правонаступників підприємств за майновими зобов'язаннями реорганізованих КСП.
Загальна чисельність власників майнових паїв становить 346,2 тис. осіб, чисельність громадян, які набули права на земельну частку — 369,1 тис. осіб.
Державні акти, що дають право приватної власності на землю, отримали 75,9 тис. осіб.
Рівень злочинності у 2008 році — 833,8 злочинів на 100 тис. наявного населення, за 2012 рік на 10 тис. населення складає 103 злочині, з них 42 тяжких та особливо тяжких[15], у 2016 році — 1449,6 злочинів на 100 тис. наявного населення. В цілому спостерігається негативна тенденція до зростання рівня злочинності в Одеській області. Найбільший рівень злочинності серед районів Одеської області у 2010 році мали Лиманський та Овідіопольський райони, у 2017 році — Лиманський район та місто Білгород-Дністровський[16]. Під час дії воєнного стану кількість злочинів на Одещині зменшилась в півтора рази: з 40,6 до 25,6 кримінальних правопорушень на 10 тисяч населення та є нижчим ніж по державі[17].
Міжнародне співробітництво
Одеська область є дійсним членом 6 європейських регіональних організацій:
Одеська область — приморський прикордонний район, розташований на південному заході України. У стратегічному плані територія області розташована дуже вигідно — на перетині найважливіших міжнародних водяних шляхів: дунайського, дністровського та дніпровського. Загальна довжина залізничної мережі області майже 1100 км, її обслуговує 100 залізничних станцій. Одещину перетинає також 7 автомагістралей. Усе це в сполученні з приморським розташуванням області, її транспортно-географічною своєрідністю робить Одещину могутнім експортно-імпортним потенціалом, що не може не враховуватися в проектах створення міжнародних транспортних коридорів Європейської комунікаційної інфраструктури єдиної транспортної системи країн-членів Чорноморського економічного співробітництва. Одеська область вирізняється серед інших областей провідним міжгалузевим морегосподарським комплексом, ступінь розвитку якого відбиває рівень соціально-економічного розвитку регіону.
Морегосподарський комплекс області включає в себе 7 морських портів (обсяг вантажопереробки портів області становить 74,1 % від усіх портів України), 5 судноремонтних заводів (64,8 %), найкрупніші державні судноплавні компанії (ДСК «ЧМП», ВАТ «Українське Дунайське пароплавство», СК «Укрферрі», ДСК «Укртанкер», ДСК «Укрріфер», ДСК «УМП») та понад 20 приватних судноплавних компаній, майже 80 приватних крюїнгових та понад 90 експедиторських і агентських компаній.
Систему морських торговельних портів утворюють 7 виробничих одиниць розташованих по всьому морському узбережжю області, і в гирлі р. Дунай. За географічним розташуванням і роллю в транспортному обслуговуванні економіки регіону і її зовнішньоекономічних зв'язків, а також за місцем розташування портів у системі міжнародних транспортних шляхів морські порти області можна розділити на дві основні групи. Дунайські порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ та регіон Чорного моря: Білгород-Дністровський, Чорноморськ, Одеса, Южне.
Особливість економіко-географічного розташування області, сприятливі природно-кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, наявність піщаних пляжів, розвинута мережа водних, залізничних та автомобільних магістралей обумовлюють розвиток в області сфери туризму і рекреації.
Серед природних багатств, які активно використовуються у курортно-рекреаційному господарстві області, важливе місце посідають лікувальні грязі та ропа Куяльницького, Хаджибейського, Шаболатського лиманів, сірчано-водневі, гідрокарбонатні, йодо-бромні та натрієві мінеральні води, які дають можливість ефективно лікувати захворювання органів кровообігу, нервової системи, органів дихання не туберкульозного характеру, органів травлення, порушення обміну речовин тощо.
Понад 5000 об'єктів культурної спадщини та 120 об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення створили Одещині імідж одного з найвідоміших і найпопулярніших, насамперед через свою самобутність, місць для відвідування туристами і відпочивальниками.
Белозоров С. Т. Климат Одесской области // Труды Одесского государственного университета. — 1962. — Т. 152, вып. 10. — С. 51-60. (рос.)
Малі міста України. Одеська область: бібліогр. покажч. / М-во регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. госп-ва України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного; уклад.: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.) [та ін.]; наук. консультант В. І. Дмитрук. — Київ : ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, 2017. — 239 с.: іл.
Одеський регіон: передумови формування, структура та територіальна організація господарства : навч. посіб. / [О. Г. Топчієв та ін.] ; за заг. ред. проф. О. Г. Топчієва ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. - О. : Астропринт, 2012. - 332, [4] с. : рис., табл. - Бібліогр.: с. 331-332. - 1000 прим.