Гагаузи в Україні

Гагаузи в Україні
Регіони розселення гагаузів позначені коричневим кольором
Кількість	31923[1] особи
Ареал	Одеська область: 27 617 Миколаївська область: 877 Донецька область: 494 Автономна Республіка Крим: 387 Дніпропетровська область: 365
Входить до	Гагаузи
Мова	гагаузька (71,49%), російська (22,65%), українська (3,45%)
Релігія	православ'я

Гагаузи в Україні — гагаузька етнічна меншина, яка проживає на території України. Загальна чисельність діаспори (згідно з даними перепису) становить 31 923[1] особи, більшість яких проживає в Одеській області (86,51% громади).

Розселення

Гагаузи — тюркомовний народ, який на території України проживає переважно в Одеські області, де становить 1,1% населення регіону. Кількість гагаузів у період між переписами 1989 і 2001 років зросла на 0,9%, а питома вага серед жителів області — на 0,1%.

Регіони України за кількістю гагаузів у 2001 р.:[2]

	чисельність
Одеська область	27617
Миколаївська область	877
Донецька область	494
Автономна Республіка Крим	387
Дніпропетровська область	365
Луганська область	275
Запорізька область	268
Херсонська область	239
Харківська область	205
інші регіони	1196
всього	31923

Гагаузи компактно проживають на півдні та південному заході Одеської області у Болградському (18,7%), Ренійському (7,9%), Тарутинському (6,0%), Кілійському (3,8%) та Арцизькому (1,8%) районах. Кількість гагаузів зростала у Іванівському (+100,0%), Овідіопольському (+100,0%), Болградському (+0,7%) районах та місті Ізмаїл (+14,3%), дещо скоротилась у Кілійському (-14,8%), Арцизькому (-10,0%), Тарутинському (-6,9%) та Ренійському (-5,9%) районах.

Гагаузи також традиційно жили на півдні Запорізької області, куди вони переселилися з Буджаку разом із болгарами та албанцями після Кримської війни. Там гагаузьке населення було присутнє у селах Олександрівка, Вовчанське, Голівка, Дечня, Димитрівка.

Гагаузька етнічна територія у межах Молдови	Розселення гагаузів в Одеській області

Мова

Поширення гагаузької мови у Одеській області за переписом 2001 р.

Більшість гагаузів (71%) вважає рідною гагаузьку мову, значна частка (23%) вважають рідною російську.
Рідна мова гагаузів України за даними переписів населення:[3][4][5]

	1970	%	1989	%	2001	%
Гагаузька мова	23 564	89,0	25 401	79,5	22 822	71,5
Російська мова	2 171	8,2	5 478	17,1	7 232	22,7
Українська мова	155	0,6	450	1,4	1 102	3,5
Інша	574	2,2	638	2,0	496	1,6

Райони компактного проживання гагаузів за результатами перепису 2001 року.

Місто/Район	Область	Рідна мова гагаузька	Гагаузи за національністю	Носіїв мови до / гагаузів
Болградський район	Одеська	17,8%	18,7%	95%
Ренійський район		6,8%	7,9%	86%
Кілійський район		3,7%	3,8%	97%
Тарутинський район		3,3%	6,0%	55%

Населені пункти, у яких гагаузьку мову назвали рідною більшість населення.[6]

Населений пункт	Район	Область	% гагаузькомовних
с. Дмитрівка	Болградський район	Одеська область	96,2
с. Олександрівка	Болградський район	Одеська область	89,4
с. Котловина	Ренійський район	Одеська область	86,7
с. Виноградівка	Болградський район	Одеська область	86,2
с. Старі Трояни	Кілійський район	Одеська область	69,6

Див. також

• Гагаузи в Молдові

Примітки

1. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 7 лютого 2013.
2. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 4 вересня 2013.
3. Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
4. Всеукраїнський перепис населення 2001. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 6 лютого 2013.
5. Перепис 1989. Розподіл населення за національністю та рідною мовою (0,1). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 8 червня 2022.
6. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 20 березня 2013.

Література

• История гагаузов Украины / С. С. Булгар, Ю. Д. Димчогло. – Одесса : Астропринт, 2017. – 748 с. – ISBN 966-927-246-1.

Посилання

• Інтерактивна карта поширеності гагаузької мови в Україні за переписом 2001 р. [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.]