В Римі Суша намагався просунути вперед справу канонізації бл. Йосафата, беатифікованого 1643 р. Саме цю мету переслідував виданий в Римі 1665 р. життєпис Йосафата Кунцевича.[2]
Поряд з душпастирською, педагогічною, громадською діяльністю він досліджував природу і побут Холмської землі, а найбільше цікавився її старовиною, історією. Особливого значення надавав збереженню і дослідженню старовинної Чудотворної ікони Холмської Богородиці, що лягло в основу його книги «Фенікс, утретє відроджений, або ж Вельми стародавня ікона Холмської Богоматері Діви, славою ласк і чудес уславлена, працею всесвітлішого і високодостойного Якова Суші, грецького обряду єпископа Холмського і Белзького, архімандрита Жидичинського втретє прославлена». Ця книга вийшла у світ латинською мовою 1646 р. в Замості. Вона набула великої популярності, витримала ще чотири видання у Львові, Замості та Бердичеві відповідно у 1653, 1648, 1689 і 1780 роках.
Суша досліджував руїни стародавніх мурів, могутні вали, побудовані в скелях фоси, фундаменти й стіни церкви святого Василя, відкриті в середині 1640 року. Він інтуїтивно відчував, що на цій Холмській горі знаходилося щось величне і високе. На жаль, дослідник не був тоді обізнаний з історією Холма за княжих часів, не знав про заснування і розбудову його князем Данилом, не мав змоги познайомитись з описом цього міста в Галицько-Волинському літописі, де докладно названі Данилові споруди, зокрема храми. Але він щирим серцем полюбив цю давню «велику руїну» і як справжній історик з її останків намагався реконструювати історичні часи.
Яків Суша детально описав природні багатства Холмщини, а також міста, містечка, замки, школи, церкви, монастирі, установи, інші об'єкти, згадав славетні родини цього краю, його визначних людей. Він присвятив цілий трактат старовинним вежам, хоча не знав про їх походження з літописних джерел. А ще писав про виявлені мощі невідомих покійників під кафедральним собором, про єпископський архів, старовинне пергаментнеЄвангеліє, навів багато цікавих фактів з давньої історії та топографії Холма.[4]
Твори та листи
Лист до гетьмана І. Виговського (1658);
два листи до полк. П. Тетері;
«De laborious Unitarum» (1664);
«Cursus vitae et certamen martyrii B. Josaphat Kuncevicii» (1665);
«Phoenix tertiato redivivus» (1644);
«Saulus Et Paulus Ruthenae Unionis Sanguine B. Josaphat Transformatus Sive Meletius Smotriscius, Archiepiscopus Hierapolitanus, Archimandrita Dermanensis Ordinis S. Basilii M.»;
численна кореспонденція Суші, вид. у Litterae Episcoporum. II—III. Рим 1973 — 74.
Примітки
↑Дашкевич Я. Павло Тетеря // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — 560 с. — С. 256. — ISBN 5-203-01639-9.
Суша А. Дакументальная спадчына Якуба Сушы[недоступне посилання з червня 2019]: да 400 годдзя з дня нараджэння // Здабыткі: дакументальныя помнікі на Беларусі. — Мінск, 2010. — Вып. 12. — С. 32-68.