|
Великий Атанасій Григорій
 Атана́сій Григо́рій Вели́кий (5 листопада 1918, Туринка, нині Жовківський район, Львівська область — 24 грудня 1982, Рим, Італія) — український церковний діяч, науковець, відомий історик Церкви, археограф, священник—василіянин, протоархимандрит Василіянського Чину (1963—1976). ЖиттєписНародився в с. Туринка недалеко від Жовкви. Батько його звався Теодор, а мати — Пелагія, до шлюбу Бекеш. Навчався у народній школі в Туринці і Жовківській гімназії. До Василіянського Чину вступив 31 серпня 1933 року. Філософію вивчав у Кристинополі, богослов'я — в Оломоуці та Празі (Чехія). Студіював історію та філологію в Українському Вільному Університеті в Празі (1940—1944, здобув докторат з історії). Богословські студії продовжив у Вюрцбурзі (Німеччина) та Римі (Італія), де в Григоріанському університеті одержав докторат з теології (1948). Також студіював у Папському Східному Інституті (1946—1948), де отримав ліценціат. 8 грудня 1946 року в Римі висвячений на священника єпископом Іваном Бучком. ДіяльністьОтець Атанасій Великий не займався душпастирством, а виключно виховною, науковою й культурною діяльністю. Віце-ректор (1948—1953, 1955—1960) і проректор (1961—1963) Української папської колегії св. Йосафата в Римі. Президент Українського богословського наукового товариства (1960—1965). З 1948 року був також співробітником, а згодом директором української секції Ватиканського радіо; від 1948 — редактор відновлених у Римі «Записок ЧСВВ», в яких опублікував більше 50 томів архівних документів з історії української Церкви та зредагував близько 30 томів наукових праць. Він також автор численних наукових праць, розвідок і статей, учасник різних міжнародних конгресів, дійсний член наукових товариств. Під час Другого Ватиканського Собору о. Великий був секретарем Соборової Комісії для справ Східних Церков і отцем Собору, під час якого вносив питання про український католицький патріархат. Підготував 5-томний переклад та історію текстів Другого Ватиканського Собору українською мовою. 1963—1976 — протоархимандрит Василіянського чину, пізніше консультор Чину. Крім того був консультором Конґреґації для Східних Церков та консультором Папської комісії для ревізії кодексу східного канонічного права. За його ініціативою почала виходити з 1964 р. серія видань під назвою «Українська Духовна Бібліотека», яка налічує коло 100 видань. Дійсний член НТШ, співредактор Енциклопедії українознавства. Публікації документів з ватиканських архівівПід його редакцією опубліковано ряд документальних матеріалів з ватиканських архівів стосовно історії України та української Церкви:
Твори
ПриміткиДжерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
