|
Корчинський Єротей Іван
о. Єротей Корчинський, хресне ім'я Іван (лат. Hierotheus Ioannes Korczynskyj; 1 жовтня 1737, Перемишльська земля — 19 жовтня 1791[1], Почаїв) — руський церковний діяч, священник-василіянин, генеральний прокуратор Василіянського Чину в Римі (1772–1780) та генеральний вікарій василіян у 1786–1788 роках. ЖиттєписНародився в Перемишльській землі в сім'ї Стефана Корчинського. 8 жовтня 1754 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Добромильський монастир, звідки після року новіціатського випробування переведений до Почаєва, де склав вічні обіти 5 листопада 1755 року. Після вічних обітів вивчав риторику в Гощі (1 рік) і філософію в Луцькому монастирі (1756–1758). Восени 1758 року призначений на богословські студії до Папської Урбаніанської колегії Пропаганди Віри в Римі (прибув 29 жовтня 1758). Під час навчання в Римі 5 квітня 1762 року в церкві Грецької Колегії св. Атанасія отримав священичі свячення з рук італо-албанського архієпископа-василіянина Йосифа Шіро (Joseph Schirò)[2]. Повернувшись до своєї провінції, навчав риторики василіянських студентів у Любарі (1762–1764), був прокуратором справ Чину у Варшаві (з 18 лютого до 6 жовтня 1764), професором богослов'я в Шаргороді і ректором Уманської василіянської школи. 1768 року василіяни отримали від короля фундацію на заснування монастиря в столиці Речі Посполитої і о. Корчинський отримав призначення до Варшави для керівництва будівництвом, проте проект призупинили аж до 1784 року. Брав участь у Берестейській Генеральній капітулі Чину в 1772 році як настоятель монастиря св. Юра у Львові. На цій капітулі був обраний прокуратором василіян при Апостольській Столиці (до 1780 року). Після завершення уряду прокуратора, на капітулі в Тороканах 1780 року обраний протоконсультором Василіянського Чину, а коли 1786 року передчасно помер протоархимандрит Йосиф Моргулець, як генеральний вікарій перебрав керівництво Чином до наступної капітули (1788)[3]. На завершення каденції 1788 року скликав Генеральну капітулу до Жидичинського монастиря на якій протоархимандритом обрали о. Порфирія Скарбек-Важинського. Під час свого урядування доклав великих зусиль для захисту інтересів Василіянського Чину і з цією метою звертався до папи Пія VI, короля Речі Посполитої та Ґнєзненського архієпископа. У Жидичинській капітулі високо оцінено його діяльність як прокуратора Чину і як генерального вікарія, і надано йому титул «емерит» Чину[3]. Помер у Почаєві 19 жовтня 1791 року. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
