Якутська мова досить відрізняється від інших тюркських мов, особливо в лексиці. Вона має багато слів, яких походження неясне (можливо, з палеоазійських мов). У якутській мові також є немало запозичених слів з монгольських мов. Через часткову русифікацію, іноді є запозичення та кальки з російської мови, усі новітні запозичення міжнародної лексики (напр., радіо).
Історично так склалося, що якутська мова виконувала роль лінгва франка в Східному Сибіру, тому нею розмовляли (і розмовляють) інші народи регіону — долгани, евени, евенки, юкагіри тощо; крім того поширеними явищами є білінгвізм і багатомовність — російсько-якутсько-юкагірська, російсько-якутсько-евенкійська тощо.
Долганські говори найчастіше розглядаються як окрема долганська мова (долг.дулҕан тыла), що разом з якутською мовою творить якутську мовну підгрупу.[2]
Характерні риси якутської мови
Якутська мова є однією з периферійних тюркських мов, що тривалий час перебувала в тісному контакті з монгольськими, тунгусо-маньчжурськими і частково палеоазійськими мовами, що загалом у порівнянні з рештою тюркських мов визначає її значні (крім синтаксису) відмінності від них. Разом з тим якутська мова є однією з найбільш вивчених на сьогодні тюркських мов.
граматична будова в цілому аглютинативна (з елементами аналітизму).
іменникові властиві категорії числа, відмінків: виділяються два типи відмінювання (безособове і особово-присвійне), система відмінків велика і складна, водночас відсутні спільні для решти тюркських мов родовий і місцевий відмінки.
прикметник у якутській мові, на відміну від решти тюркських мов, як семантично, так і морфологічно чітко відмежований від іменників і прислівників. Від іменників прикметник відрізняється наявністю форми інтенсива, а від прислівників тим, що ніколи не вживається як обставина образу дії.
якутському дієслову[4] притаманні категорії способу, часу, особи і числа. У якутській мові розвинута система дієслівних способів (12) — дійсний, стверджувальний, наказовий, спосіб звичної дії, 2 спонукальних, умовний, умовно-бажальний, умовно-побоювальний, умовно-часовий, 2 способи припущення.
значна кількість мовних запозичень з монгольської (2,5 тис. слів), евенкійської та російської: долганський діалект (мова) зазнав особливо значного впливу з боку евенкійської мови.
дуже спеціфічний вплив російської мови — характеризується як відносно давніми запозиченнями, в т.ч. слів, які втратили/змінили своє первинне значення або втратили/змініли його в самій російський, напр. слово прізвище якутською буде араспааннья від рос.прозвание або карбованець (рубль) — солкуобай від застарілого целковий; в той же час усі новітні запозичення міжнародної лексики здійснюються також за посередництва російської, через що мова преси і телебачення пістрявіє русизмами, які нерідко не є інкорпорованими в мовну практику.
Іменники
Іменники мають форми множини й однини. Множина утворюється за допомогою суфікса -лар, який може виникати як -лар, -лэр, -лөр, -лор, -тар, -тэр, -төр, -тор, -дар, -дэр, -дөр, -дор, -нар, -нэр, -нөр, або -нор, залежно від попередніх приголосних і голосних. Множина використовується лише тоді, коли йдеться про декілька речей разом, а не під час визначення суми. Іменники не мають роду.
Сучасна абетка якутської мови — на основі кирилиці з використанням 5 додаткових літер: Ҕҕ, Ҥҥ, Өө, Һһ, Үү і 2 комбінацій: Дь дь, Нь нь. Використовується також 4 дифтонги: уо, ыа, иэ, үө.
Якутська мова тривалий час лишалася безписьменною, розвиваючись виключно як мова розмовна, притому будучи мовою міжнаціонального спілкування у Східному Сибіру, як значно впливала на мови сусідніх народів, так і зазнала зворотніх впливів від них. З приходом російських козаків-першопрохідців з сер. XVII — до сер. XVIII ст.ст. починається тривалий процес впливу російської на якутську. Однак, ані про вивчення (тим більше системного) якутської мови, ані створення писемності для неї в цей період не ідеться.
Цікаво, що як і в більшості випадків, один з перших описів якутів і однозначно перше документальне засвідчення і спробу передати відомості про якутську мову, ми знаходимо у праці західноєвропейця. Отже, таким першим виданням якутською мовою прийнято вважати частину книги нідерландського мандрівника Ніколаса Вітзена (Nicolaas Witsen, *1641-†1717). Цей амстердамський бургомістр якимось дивом відвідав наприкінці XVII ст.Сибір і свої враження від цієї мандрівки переповів у книзі рідною нідерландською мовою «Північна і Східна Тартарія» (нід.Noord en Oost Tartarye), яка вийшла друком у 1692 році. У ній, зокрема, автор помістив 35 якутських слів, 29 числівників і навіть молитву «Отче наш» якутською. Перевидана у 1705 і 1785 рр. ця праця Вітзена довго лишалась фактично єдиним джерелом не лише для Західної Європи з якутської тематики та їхньої мови.
У XIX ст. задля запису якутських текстів, а також перекладної місіонерської літератури використовувались декілька різних абеток на основі кирилиці. Саме в період кін. XIX ст. — поч. ХХ ст. сформувалась літнорма якутської мови на основі центральних говорів (не в останню чергу під впливом мови фольклору).
В 1917 році нову якутську абетку на основі МФА створив Семен Новгородов. Спочатку він містив лише великі літери, а також знак : для відображення довгих звуків (Як головних, так і приголосних).
В 1924 році цю абетку було реформовано. Пізніше по декількох змінах урешті-решт у 1929 році цю абетку було замінено на уніфіковану тюркську абетку.
Однак у 1939 році латинську абетку якутської мови в терміновому порядку було переведено на сучасну кириличну основу з додатковими літерами.
Якутська мова є однією з найбільш досліджених серед решти тюркських. Перше її ґрунтовне дослідження («Про мову якутів») було здійснено санскритологом О. Н. Бетлінгком (опубліковано німецькою в Петербурзі в 1851 році; в 1990 видано російською). У подальшому для вивчення якутської мови мали значення праці Е.К.Пекарського (Словник якутської мови, 1907–1930), В.В.Радлова (Якутська мова у її співвідношенні з ін. тюркськими мовами, 1908), Г. У. Ергіса, Д. Хітрова, С.В.Ястремського, пізніше Л.Н.Харитонова, Є.І.Убрятової, Н.Є.Петрова, П.А.Слєпцова тощо. Сучасними науковими осередками вивчення якутської мови є Інститут гуманітарних досліджень АН Республіки Саха (Якутія), Факультет якутської філології і культури Якутського державного університету.
Якутська мова з-поміж мов народів російської Півночі належить до найрозвинутіших. Нею створено багату літературу, її сучасний стан як державної у Республіці Саха закріплено на законодавчому рівні[5].
Якутською видаються преса, наукова та навчальна, публіцистична і популярна, художня і дитяча література; ведеться радіо- і телемовлення, викладаються предмети не лише в початковій і середній школі, а і у вишах (якутська і тюркська філологія і культура) республіки. Якутська мова присутня в Інтернеті, в т.ч. фунціонує розділ Вікіпедії[6].
У 2005 році Маріанна Беерле-Моор (Marianne Beerle-Moor), директор Інституту з перекладу Біблії (Institute for Bible Translation) була відзначена орденом за переклад якутською Нового Заповіту[7].
Приклад
«Заповіт» Тараса Шевченка якутською мовою переклав якутський радянський поет Георгій Васильєв.
1класифікація мови або мовної групи спірна; 2 застосування терміна «мова» суперечливо (див. Проблема «мова чи діалект»); † мертві, які розділились чи змінились; (†) можливо вимерлі мови; ‡ змішані мови
