|
Чеченський драматичний театр імені Ханпаші Нураділова
Чеченський державний драматичний театр імені Ханпаші Нурадилова — чеченський національний театр у Грозному. ІсторіяСтановленняЧеченський драматичний театр ім. Ханпаші Нураділова офіційно відкрився 1 травня 1931 як театральна студія. Насправді, працювати він почав дещо раніше. Засновником та першим директором театру був Абдурахман Авторханов[2]. У 1933 році студією була представлена дипломна вистава «Червона фортеця» за п'єсою Саїда Бадуєва, присвячена подіям громадянської війни в Чечено-Інгушетії. Згодом студію перетворили на Чеченський державний драматичний театр. На початку 1930-х років театр ставив спектаклі за п'єсами молодих чеченських письменників Саїда Бадуєва, Д. А. Шеріпова, Б. Музаєва, українських драматургів Олександра Корнійчука, Володимира Білль-Білоцерківського, поставлених режисерами В. Шатовим, А. Тугановим, Арчилом Чхартішвілі. Здобували досвід і популярність артисти Мовжди Бадуєв, Тамара Алієва, Асет Ісаєва, Ярагі Зубайраєв, Зінаїда Ісакова, Х. Мусаєв та інші. У 1934 році були об'єднані Чеченська та Інгуська області. Керівництво нової Чечено-Інгуської автономної області звернулося до керівництва Грузії із проханням допомогти у розвитку театрального мистецтва. До Грозного був присланий режисер Арчіл Чхартішвілі. Крім того, група молодих артистів була запрошена на навчання до Грузинського державного академічного театру імені Шота Руставелі (Тбілісі). Педагогами чеченських артистів-початківців були Сандро Ахметелі, Акакій Хорава, Акакій Васадзе[3]. У 1937 році в театрі почав працювати перший режисер-чеченець — випускник ГІТІСа Гарун Батукаєв. Його першою роботою в театрі була його дипломна вистава «Хоробрий Кікіла»[4]. У 1940 році працівникам театру Гаруну Батукаєву, Мовжді Бадуєву, Ярагі Зубайраєву, В. Вайнштейну, Б. Ільясову, О. Горчханову, І. Ібрагімову присвоїли почесне звання «Заслужений артист Чечено-Інгуської АРСР»[5]. У 1938 році в ГІТІСі була відкрита Чечено-Інгушська студія. Перші сорок вихідців із Чечні почали освоювати професію артиста[6]. Але завершити навчання їм завадила Німецько-радянська війна. Німецько-радянська війнаБільшість чоловічого складу театру добровольцями пішли на фронт. Колектив театру під керівництвом Г. Батукаєва та А. Свободіна створював вистави військово-патріотичного змісту, які виконувались перед населенням республіки, у шпиталях та перед бійцями Червоної армії під Краснодаром, Армавіром, Моздоком. За два з половиною роки дали понад тисячу вистав. Із чеченських артистів, що пішли на фронт, чотирнадцять загинули на полях битв. У 1942 театру присвоєно ім'я Ханпаші Нураділова[7]. ДепортаціяУ 1944 році чеченці та інгуші були депортовані. Діяльність театру через це перервали на 13 років. Колектив театру був розсіяний по всій Середній Азії. Відновлення театру 1957 року, коли театр відтворили, усе довелося починати з нуля. У 1958 році театр відновив свою діяльність виставами «Асланбек Шеріпов» Халіда Ошаєва, «Хвилі Терека» М. М. Мусаєва, «Дівчина з гір», «Совдат і Дауд» Абдул-Хаміда Хамідова. Молоді артисти Альві Денієв, Дагун Омаєв, Зулай Багалова, С. Магомадов, Х. Нунуєв та багато інших переймали досвід у таких майстрів сцени, як А. Хамідов, Ваха Татаєв, Хава Хакішева, Х. Мустапаєва, А. Ташухаджієва та інші. Багато режисерів Грозненського російського драматичного театру імені М. Ю. Лермонтова, такі, наприклад, як Н. Децик та В. Вайнштейн ставили вистави й у театрі Лермонтова, й у театрі Нураділова. Водночас і Руслан Хакішев, і Мімалт Солцаєв здійснили низку постановок на сцені театру Лермонтова. У 1960—1980-ті роки творчий склад поповнюється випускниками провідних театральних вишів Москви, Ленінграда, Тбілісі, Воронежа, учнями видатних театральних діячів М. М. Мінаєва, І. Савельєва, Владислава Стржельчика, Георгія Товстоногова, М. Сулімова, З. Гушанського, В. Якута, Василя Меркур'єва, В. Андрєєва. Основний репертуар театру мав героїко-романтичний характер. Чеченські композитори та хореографи вносили до вистав національний колорит. Це — Аднан Шахбулатов, Саїд та Алі Дімаєви, С-Е. Януркаєв, Дікалу Музакаєв. У репертуарі театру були спектаклі за творами класиків чеченської, російської та зарубіжної літератури: Вільям Шекспір, Гарсіа Лорка, П'єр Корнель, Гоголь, Ідріс Базоркін, Саїд Бадуєв. Також ставлять п'єси за творами авторів із країн СНД та національних околиць Росії: О. Йоселіані (Грузія), Андрія Макайонка (Білорусія), Чингіза Айтматова (Киргизія), Йона Друце (Молдова), Расула Гамзатова (Дагестан), Туфана Мінулліна (Татарстан), Георгія Хугаєва (Осетія) та ін. Із чеченським театром співпрацювали відомі майстри театрального мистецтва Росії — режисери, художники, композитори, хореографи: Б. Шатрін, А. Славін, В. Серебровський, К. Мурзабеков, Мікаел Тарівердієв, Ю. Громов. Театр багато гастролював, знайомлячи зі своєю творчістю аудиторії Москви, Ленінграда, Грузії, Казахстану, республік Північного Кавказу. У 1967 році на Всесоюзному конкурсі нових драматичних творів вистава «Падіння Бож-Алі» за п'єсою Абдул-Хаміда Хамідова була нагороджена дипломом III ступеня. Ця вистава, яка нині перейменована в «Бож-Алі», досі з незмінним аншлагом ставиться на сцені Чеченського театру[8]. П'єса була перекладена турецькою, арабською та іншими мовами і була поставлена на сценах театрів Туреччини, Йорданії, Сирії, Татарстану, Башкортостану та інших. У 1977 році спектакль «Пісні вайнахів» режисера Руслана Хакішева був удостоєний Державної премії РРФСР ім. Станіславського. У 1983 році вистава Мімалта Солцаєва «Ленініана» так само відзначена Державною премією РРФСР. Вистави театру також отримали високі оцінки на фестивалях драматургії народів СРСР, РРФСР, Болгарії, Угорщини. У 1980-х років з'явилися вистави на раніше заборонену тематику історії чеченського народу. Це «Земля батьків» Руслана Хакішева (за мотивами чеченського фольклору), «Свобода чи Смерть!» Мімалта Солцаєва (про Кавказьку війну), «Коли руйнується мир» О. Йоселіані та Руслана Хакішева за мотивами повісті Олександра Казбегі «Елісо» (про виселення царизмом чеченців до Туреччини), «Один лише Бог…» Саїд-Хамзата Нунуєва (про депортацію вайнахів до Середньої Азії). Російсько-чеченські війниПід час військових дій у Чеченській Республіці чеченський театр перебував в евакуації в республіках Північного Кавказу та Краснодарського краю. Руслан Хакішев за допомогою колег організував творчі контакти, гастролі та матеріальну підтримку працівників театру. Артисти Чеченського театру відновили в російському театрі в Черкеську кілька спектаклів зі старого репертуару та побували з ними у різних містах Європи. Також у Черкеську створили молодіжний театр «Прометей», трупу якого становили чеченські актори. Із 1999 року театр виступав перед біженцями з Чечні в Інгушетії, Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкесії, у сільських районах Чеченської Республіки. У 1998–2002 роках театр часто гастролював у Німеччині та Великій Британії. Театр поставив для дітей шість вистав, серед них «Маленький принц» Екзюпері. Благодійні покази вистави пройшли для учнів міст та районів Чечні. У 2006 році театр був нагороджений почесним Дипломом благодійного фонду «Світ Сент-Екзюпері в Росії». Післявоєнний період На фестивалі національних театрів Північного Кавказу «Сцена без кордонів» спектакль «Одруження» за п'єсою Миколи Гоголя був визнаний найкращим[9]. Вистава «Бож-Алі» А. Хамідова у 2002 році удостоєна почесного Диплома Міністерства культури Північна Осетія-Аланія та Спілки театральних діячів Російської Федерації[9]. Вистава «Скапен, урятуй кохання!» за п'єсою Мольєра, поставлений за підтримки Маріїнського театру, у 2006 році удостоївся нагород за двома номінаціями, одна з яких — «Висока культура». Ця вистава також з успіхом показувалася в Москві у 2005 році в рамках «Днів культури Чеченської Республіки в Москві»[9]. За участю працівників Чеченського театру 2005 року відродив свою діяльність Грозненський російський драматичний театр імені М. Ю. Лермонтова[9]. Чеченський театр бере участь у багатьох культурних заходах, благодійних акціях, що відбуваються в республіці. У 2008 році, до відновлення зруйнованої війною будівлі театру, були підготовлені комедія Абдул-Хаміда Хамідова «Бож-Алі», трагіфарс Муси Ахмадова «Той, що пішов за саваном», кримінальна драма А. Мусаєва «Розплата», оперета Узеїра Гаджибекова «Аршин мал алан». У 2020 році театр переїхав до більш просторої будівлі колишньої Чеченської державної філармонії, а на місце, що звільнилося, переїхав Чеченський державний театр юного глядача. У філателії У 1979 та 1991 роках в СРСР випустили художні марковані конверти із зображенням будівлі театру. ВиставиВистави
Відомі працівники театру
ЛітератураЛітература Російською
Чеченською
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
