Ошаєв Халід Дудаєвич

Ошаєв Халід Дудаєвич
чеч. Ошаев Халид Дудаевич Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився20 грудня 1897 (1 січня 1898) Редагувати інформацію у Вікіданих
Терська область, Російська імперія
Помер12 грудня 1977(1977-12-12) Редагувати інформацію у Вікіданих (79 років) або 3 вересня 1977(1977-09-03)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (79 років)
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
 Російська СФРР Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, драматург
Alma materЛісний інститутd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПівнічно-Осетинський державний університет імені Кости Хетагуроваd Редагувати інформацію у Вікіданих і Чечено-Інгуський науково-дослідний інститут історії, мови і літературиd Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1926 Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСП СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяВКП(б) Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникГромадянська війна в Росії Редагувати інформацію у Вікіданих

Халід Дудаєвич Оша́єв (нар. 1 січня 1898, Воздвиженська — пом. 1977) — чеченський радянський письменник і драматург; член Спілки письменників СРСР з 1959 року[2].

Біографія

Народився 20 грудня 1897 [1 січня 1898](18980101) року в слободі Воздвиженській Терської області Російської імперії (нині населений пункт не існує, територія Чечні, Російська Федерація) у сім'ї лісника. Упродовж 1909—1916 років навчався у реальному училищі у Грозному[2]; у 1916—1918 роках — у Лісовому інституті в Петрограді.

Після закінчення двох курсів інституту повернувся до Чечні, де взяв участь у революційних подіях, а потім у громадянській війні проти місцевої контрреволюції. У 1919 році працював у політвідділі червоних повстанських військ. З червня 1921 року по вересень 1922 року очолював Чеченський революційний комітет, потім був секретарем редакції газети «Радянська автономна Чечня». Одночасно у 1921—1922 роках був членом МіськЦВК, членом президії Чеченського облвиконкому, входив до складу пленуму Осетинського обкому ВКП(б). У 1923 році завідував політпросвітом обласного відділу народної освіти, був співробітником Східного відділу ОДПУ у місті Ростові. З 1925 по 1930 рік завідував обласним відділом народної освіти Чечні. Член ВКП(б) з 1927 року[2].

У 1930—1936 роках обіймав посаду ректора Горського педагогічного інститу у Владикавказі; у 1936—1937 роках — директора Північно-Кавказького горського історико-лінгвістичного науково-дослідного інституту імені Сергія Кірова в П'ятигорську. У 1937 році репресований; термін відбував у Магадані[3].

З 1950 року жив у місті Джамбулі Казахської РСР; працював фельдшером-лаборантом[3]. Нагороджений грамотою Президії Верховної Ради Казахської РСР[2]. Реабілітований у 1957 році. Протягом 1957—1961 років працював заступником директора з наукової роботи в Чечено-Інгуському науково-дослідному інституті історії, мови та літератури в Грозному[3]. Помер у 1977 році.

Творчість

У 1925 році склав чеченську абетку на основі латинської[3]. Друкуватися почав з середини 1920-х років. Написав п'єси:

  • «Закон батьків» (1923);
  • «Втечі бюрократизму» (1931);
  • «Кліщ» (1934);
  • «Боротьба триває» (1936);
  • «В одній руці два кавуни» (1961);
  • «Асланбек Шеріпов» (1958);
  • «Перевал» (1976).

Автор історичного роману «Полум'яні роки» (книги 1–4, 1959—1964), художньо-документальної повісті «Брест — горішок вогняний». У співавторстві з Магометом Мамакаєвим і В. Щепотовим написав повість «Загибель вендетти» (1963)[4]. Серед інших творів: оповідання, казки, історико-біографічні нариси про героїв німецько-радянської війни, літературна критика[3]. Опублікував наукові праці:

  • Фольклорные заметки. // Известия ЧИНИИИЯЛ. Т. 2, випуск 3. Литература. Грозний, 1959;
  • Воспоминания о Серафимовиче. // «Дружба». Грозний, 1959, № 2;
  • О чеченском фольклоре. // Вступна стаття до того чеченського фольклору (у співавторстві із Зайнді Джамалхановим). Грозний, 1959;
  • К истории чечено-ингушского эпоса. // Известия ЧИНИИИЯЛ. Том 2, випуск 1. История. Грозний, 1960;
  • Мотивы дружбы народов в чечено-ингушских героических песнях. // Известия Северо-Осетинского научно-исследовательского института истории, языка и литературы. Том 22, випуск 2. Вопросы литературы. Орджоникидзе, 1960;
  • Устное поэтическое творчество чечено-ингушского народа. (у співавторстві з Дошлуко Мальсаговим та В. Б. Корзуном) // В книзі: Очерк истории чечено-ингушской литературы. Грозний, 1963[2].

Примітки

  1. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ а б в г д / Ошаев Халид Дудаевич / Город Грозный.(рос.)
  3. ↑ а б в г д Ошаев Ха­лид Ду­дае­вич / Большая российская энциклопедия. [Архівовано 2022-07-13 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ Ошаев Халид Дудаевич / Краткая литературная энциклопедия.(рос.)

Література