Засноване 1780 року, у тому числі вихідцями з України.
Населення — 139 700 мешканців (2005), з передмістями — 191,5 тис.
Площа міськради — 97 км². До складу міськради входять робітничі селища Свободи[ru] і Горячеводськ[ru], а також 5 сільських населених пунктів
П'ятигорськ є найбільшим містом-курортом і одним із центрів поліцентричної агломерації КавМінВоди[ru], населення якої 670 тис. мешканців (2005). Із групи курортів КавМінВоди[ru] П'ятигорськ має найрізноманітніші природні лікувальні ресурси. Тут є понад 40 мінеральних джерел, різних за температурою і хімічним складом води. Із розташованого поблизу Тамбуканського озера видобувають сульфідну мулову грязь. Сприятливі кліматичні умови, які складаються влітку і на початку осені, дозволяють використовувати їх для кліматотерапії. Проте з усіх лікувальних факторів П'ятигорська найбільше значення мають його мінеральні джерела, історія відкриття, вивчення і використання яких нерозривно пов'язана з історією становлення курорту.
У П'ятигорську діє вузькоколійний трамвай (у Росії такі трамваї є тільки у П'ятигорську та Калінінграді).
Місто розташоване переважно на правому березі річки Підкумок. Висота над рівнем моря становить близько 600 метрів. Найвища точка в околицях міста — вершина гори Бештау — 1401 м. Також у нинішніх межах міста розташовані вершини гір [ru] (та гірка-відріг [ru]), [ru], [ru], Козачка, Дубровка та ін.
П'ятигорський краєзнавчий музей заснований у 1903 році є одним з найстаріших музейних закладів не тільки на Ставропіллі, а і всьому Північному Кавказі.