Інгуська автономна область
Інгуська автономна область, Інгуська АО (інг. ГІалгІай автономни область, рос. Ингушская автономная область) — адміністративно-територіальна одиниця в складі РРФСР, що існувала в 1924-1934 роках . Центр — місто Владикавказ. ІсторіяІнгуська АО була утворена 7 листопада 1924 з Інгуського національного округу скасованої Горської АРСР. Центром області було призначено місто Владикавказ, яке не входило до складу області, мало статус автономного міста і було також центром Північно-Осетинської АО . З 16 жовтня 1924 року Інгуська АО у складі Північно-Кавказького краю. 15 січня 1934 Інгуська АО була об'єднана з Чеченською АО в Чечено-Інгуську АО. Адміністративний поділ[1]Спочатку область мала поділ на 3 райони: Ачалуцький (с. Пседах), Горний (с. Ахкі-Юрт) і Назрановський. 8 березня 1926 Ачалуцький район було перейменовано в Пседахський, а Горний район розкраяно на Галашкинський і Пригородний (м. Владикавказ). Станом на 1 жовтня 1931 до складу області входили 4 райони:
НаселенняЗа результатами всесоюзного перепису населення 1926 року населення області становило 75 133[2] осіб. Національний склад населення розподілявся таким чином[3]:
Примітки
Ресурси Інтернету
|
Portal di Ensiklopedia Dunia