Північно-Осетинська автономна область
Північно-Осетинська автономна область (Північно-Осетинська АО) (рос. Северо-Осетинская автономная область (Северо-Осетинская АО)) — адміністративно-територіальна одиниця РРФСР, що існувала у 1924–1936 роках. Адміністративний центр — місто Владикавказ (не входив до складу області). ІсторіяПівнічно-Осетинська АО була створена 7 липня 1924 з Осетинського національного округу скасованої Горської АРСР. Центром області було призначено місто Владикавказ, що не входило до складу області, мало статус автономного міста і було також центром Інгуської автономної області. З 16 жовтня 1924 року Північно-Осетинська АО у складі Північно-Кавказького краю. 15 січня 1934 після об'єднання Інгуської АО і Чеченської АО в Чечено-Інгуську автономну область місто Орджонікідзе стало центром тільки Північно-Осетинської АО, увійшовши до її складу. З прийняттям нової сталінської конституції 5 грудня 1936 Північно-Осетинська АО була виведена зі складу Північно-Кавказького краю і перетворена в Північно-Осетинську АРСР[1]. Адміністративний поділСтаном на 1 жовтня 1931 до складу області входили 5 районів[2]:
НаселенняЗа результатами всесоюзного перепису населення 1926 року населення області становило 152 435 чол[3]. Національний склад населення розподілявся наступним чином[4]:
Примітки
Ресурси Інтернету
|
Portal di Ensiklopedia Dunia