Закладена Митрополитом Ігнатієм в 1780 році як соборна церква для грецького товариства в ім'я священномученика Харлампія. У 1786 році в Харлампіївській церкві був похований Митрополит Ігнатій. Після зведення у 1845 році Харлампіївського собору цей перший в Маріуполі християнський храм став називатися Катерининською церквою. У 1868 році її відремонтували, і по святах у ній відбувалася літургіягрецькою мовою. У народі Катерининську церкву називали грецькою. Знесена в 1930-ті роки.
Харлампієвська соборна церква була мала і тісна навіть для нечисленного населення Маріуполя XVIII століття, тому поруч з нею почали будувати нову. Споруджували її понад двадцять років. У 1845 році в центрі Маріуполя був освячений чудовий храм у візантійському стилі з трьох прибудов. Центральний боковий вівтар було зведено в ім'я великомученика Харлампія, від чого й весь собор став називатися Харлампіївський, правий — на честь Георгія Побідоносця, а лівий — був присвячений святителю Миколі, на згадку про запорізьку Свято-Миколаївську церкву. У 1891—1892 роках побудували нову дзвіницю і з'єднали її з церквою. Тепер Харлампіївський собор вміщував вже п'ять тисяч чоловік одночасно. Це було найбільше приміщення в історії Маріуполя. Харлампіївський собор став осередком майже всіх святинь і національних цінностей маріупольських греків. Зокрема, тут зберігалася чудотворна ікона Георгія-Переможця, ставилася, за переказами, до 1891 року. Собор знесений у 1930-ті роки.
Капличка
на перетині нинішніх проспекту Миру і вулиці Карла Маркса, біля Держбанку
Побудована за постановою міської думи в пам'ять порятунку 29 квітня1891 року в Японії спадкоємця Олександра Олександровича (у майбутньому останнього російського царя Миколи II). На початку 1930-х років, коли по центральній вулиці Маріуполя прокладали трамвайну лінію в гавань Шмідта, капличку знесли.
Першу церкву на честь Марії Магдалини, закладену губернаторомВ. О. Чертковим, опечатали в 1891 році, а потім і розібрали. Але парафіяни вирішили цей храм відродити і почали збір пожертвувань. Тоді ж було визначено нове місце храму — Александровська площа (нині Театральний сквер). Однак фундамент нової Марії-Магдалинівської церкви заклали тільки через сім десятиліть — в 1862 році. Ще 35 років пішло на будівництво цього храму. Він був освячений у 1897 році. Тоді ж навколо храму був закладений сквер, що в наші дні став улюбленим місцем відпочинку маріупольців. У Марії-Магдалинівській церкві серед інших цінностей зберігалася запрестольна ікона Спасителя часів запорізьких козаків. Храм був знесений у першій половині 1930-х років. У 1960 році на місці Марії-Магдалинівської церкви було зведено будівлю драматичного театру.
Успенська церква
біля автовокзалу, на місці середньої школи № 36
Перебувала на Успенській площі Мар'їнки, колись окраїнного поселення Маріуполя. На сучасній карті Маріуполя ця площа позначена без назви. На ній розташований міжміський автовокзал. Закладена церква в 1780 році митрополитом Ігнатієм, але вже через 14 років вона занепала. Новий Успенський храм освятили в 1804 році, але і ця будівля виявилося недовговічною. Кілька десятиліть потому знесли другу будівлю і збудували третю, яку освятили у 1887 році. В Успенській церкві перебувала особливо шанована ікона Божої матері Одигітрії, вивезена греками із Криму. Вона вважалася чудотворною і віруючі йшли до неї з різних країв цілий рік, а до храмового свята 15 серпня збиралися десятки тисяч. Всі маріупольські храми були побудовані на кошти місцевих парафіян; крім Успенської церкви, яку звели виключно «на кошти притікаючих на поклоніння». Риза ікони Божої матері Одигітрії була "… вишита з перлів, місцями перли рідкісної величини, і обсипана діамантами, алмазами та іншими дорогоцінними каменями — свідчить старовинне джерело і повідомляє про цю ризу: «Прочани жертвують, крім грошей, безліч коштовних речей, наприклад, каблучок, сережок, золотих і срібнихмонет, браслети і інше, які тут же на ікону і вішаються. Зібрані таким чином речі продавалися, а камені залишалися, і з цих каменів черниці вишили багатющу ризу». На місці висадженої у повітря Успенської церкви в 1936 році була побудована середня школа № 36.
Храм Різдва Богородиці
в кінці вулиці Артема
Храм заклали в 1780 році переселенці з кримського Карасу-Базару. Церква Різдва Богородиці знаходилася в кінці Таганрозької вулиці (пізніше вул. Артема) на Спасо-Дем'янській площі (після 1917 року площа втратила своє найменування, а нині і зовсім зникає). Стіни і дзвіниця цього храму були із червоної цегли, а купол дерев'яний. Особливо шанованої була в цьому храмі ікона Косьми і Дем'яна, вивезена греками із Криму при переселенні. Не менш шанували парафіяни й ікону св. Параскеви, якій приписувалися чудодійні властивості. У церкві Різдва Пресвятої Богородиці хрестилиА. І. Куїнджі, який став згодом видатним художником-пейзажистом. Тут же в 1875 році Архип Іванович вінчався з Вірою Леонтіївна Кечеджі-Шаповаловою. У першому пункті свого заповіту А. І. Куїнджі записав: «Різдво-Богородичній церкві в м. Маріуполі, в якій я був хрещений, 10000 (10000 руб.) На школу мого імені». Знищений храм у 1937 році. Після знищення цього храму на цій же площі в 1937 році було зведено середню школу № 11.
Цвинтарна церква в ім'я Всіх Святих
Старий цвинтар
Була найменшою з усіх маріупольських храмів. Перебувала на старому кладовищі — нині закритому, Її, кам'яну з дерев'яним куполом, побудували на кошти колезького реєстратора Кирила Матвійовича Калера. Церква була холодною (не опалювалася), приходу не мала, і спочатку її приписали до Харламіївського собору, Пізніше тут по суботах проводилося богослужіння. Церква В ім'я всіх святих розділила сумну долю маріупольських православних храмів: в 1930-ті роки вона була знищена.
Слобідка молодше Маріуполя більше ніж на 60 років. Вона виникла в 1840-ті роки «самобудом». Селилися тут відставні, солдати, чому в народі називали її Солдатської слобідкою. Міська влада вела вперту боротьбу з самозабудовникам, поки граф Воронцов не узаконив цю частину Маріуполя. Внаслідок запізнілого «визнання» Слобідки довгий час православного храму тут взагалі не було. Про церкви на Слобідці не згадується ні в книзі «Маріуполь і його околиці» (1892), ні в джерелах 1908 року. Мабуть, це був самий «молодий» з дореволюційних маріупольських православних храмів. Побудований він, очевидно, між 1908 і 1917 роками. За деякими відомостями слобідська церква називалася Олено-Костянтинівською. На місці знесеного храму в 1930-ті роки вибудувана середня школа № 37.
Інші
Назва
Розташування
Короткі відомості
Зображення
Римсько-католицький костьол
Італійська вулиця
Закладений після «найвищого» затвердження будови в Гатчині імператоромМиколою I15 листопада1853 року, богослужіння почалися 18 жовтня1860 року. Костьол перебував на розі Торгової й Італійської вулиць, у її будівництві брав участь юний Архип Куїнджі. Зараз на цьому місці перебуває будинок звичайної будівлі, у якому розміщається дитячий садок.
Спочатку відкрита в 1864 році на Харлампіївській вулиці, однак в 70-х роках XIX сторіччя єврейське населення Маріуполя стрімко зростало, і синагоги на Харлампіївській було вже недостатньо, щоб задовольнити потреби віруючих. На початку 1880-х років єврейська громада купила двір з будівлями на Георгіївській вулиці. Відкриття другої молитовні відбулося в 1882 році. З відкриттям цього й інших єврейських молитовень синагога на Харлампіївській стала називатися головною. Але йшли роки, синагога на Георгіївській усе більше благоустроювалася й стала хоральною, тобто головною. Будівля хоральної синагоги (біля краєзнавчого музею) була зруйнована в 1990-х роках. Зберігся будинок синагоги на вулиці Миколаївській (будинок № 28). Зараз у ньому розташований дитячий садок швейної фабрики.
