Маріу́польський трамва́й — знищена російськими окупантами трамвайна мережа в місті Маріуполь. Трамвайна мережа діяла в Маріуполі з 1 травня1933 року. До російського вторгнення в Україну загальна довжина трамвайних колій складала 116 км і обслуговувала 8 регулярних та 4 пікових маршрути. Наразі у місті діє лише один маршрут[2].
Історія
Вперше питання про будівництво трамвая в Маріуполі постало 1904 року. Понад два десятиріччя про ідею пуску електричного трамваю інколи згадували, але безрезультатно. Лише у 1925 році маріупольські робітники в наказах депутатам міської ради стали говорити про необхідність будівництва трамвайної лінії, щоб з'єднати місто з заводом.
1 вересня1931 року спільним рішенням міського партійного комітету та міської ради була створена контора трамвайного будівництва. Очолював її Шер, потім Руманов. Міська газета «Приазовський пролетар» часто писала про хід робіт: труднощі з будівельними матеріалами, нестачу некваліфікованої робочої сили, суботники. Значну матеріальну допомогу для своєчасного завершення будівництва електричного трамваю і організацію суботників надали працівники заводу імені Ілліча та чотирьох будівельних колон.
За два дні до першого рейсу маріупольського трамвая 29 квітня1933 року міська рада ухвалила «Обов'язкову постанову про правила трамвайного руху і користування населенням трамваєм», за підписами голови міської ради Ястржембського та секретаря Аріхбаєв.
Деякі витяги з правил були такими:
Посадка і висадка пасажирів дозволялася тільки на зупинках.
Входили у вагон із задньої площадки, а виходили через передню.
Правом входу через передню площадку користувалися тільки члени уряду за своїми особистими картками (так записано в постанові), командний склад міліції у форменому одязі, пожежні в бойовій формі, старші агенти експлуатації трамваїв, інваліди на протезах, вагітні жінки, що мають медичне свідоцтво і жінки з немовлятами.
Безквитковим вважався той пасажир, який не придбав квиток після оголошення кондуктора: «Чи у всіх є квитки?». Розмір штрафу за безквитковий проїзд дорівнював 1 карбованцю.
Перелік громадян, які мали право на безкоштовний проїзд: червоні партизани, громадяни, які отримують особливу персональну пенсію (за пред'явлення книжки Наркомату соціального забезпечення та його місцевих органів), керівний склад міліції у форменому одязі, пожежні в бойовій формі, члени міської ради, громадяни, які мають відповідний дозвіл і діти віком до 5 років.
Пасажирам заборонялося торкатися механізму, що приводить у рух мотори, гальма, сигнали, плювати, смітити і курити у вагонах, ставати на сидіння, відкривати і закривати вікна без дозволу кондуктора.
Для проїзду в трамваї не допускали неохайно одягнених і нетверезих осіб, також таких, що роблять безлад.
Заборонялося провозити в трамваї птахів і тварин, крім мисливських та ОСОАВІАХІМовських собак в намордниках і з повідцями.
Ходіння або їзда між двома коліями трамвайної лінії не допускалися, а переходити або переїжджати через колію можна було тільки на перехрестях вулиць, але не ближче, ніж за 50 метрів від вагонів, які прямують до перехрестя.
При наближенні трамвая всі види транспорту зупиняються і пропускають його. А от сам трамвай повинен поступатися дорогою тільки пожежній команді і кареті швидкої медичної допомоги.
Перший трамвай лінією Гавань Шмідта — вулиця Франка пройшов 1 травня1933 року. Перед першим рейсом відбувся урочистий мітинг з розрізанням червоної стрічки. Перший вагон був прикрашений прапорцями та стрічками з написом «Перший трамвай».
У Маріуполі російські окупанти знищили весь громадський транспорт — приблизно 90 % не підлягає ремонту. На відновлення потрібні сотні мільйонів інвестицій та до трьох років робіт[3].
2 травня 2023 року повідомлялося що окупанти відновили один трамвайний маршрут.[2]
Маршрути
З 27 березня2017 року трамвайний рух до Аглофабрики було припинено, а трамвайне полотно підлягало демонтажу. Маршрути трамваїв № 9 та 11 прямували до к/ст «Енергодільниця», а маршрут № 7 — до к/ст «Стан 1700».
1 грудня2018 року відбулася зміна схеми маршруту № 3 — маршрут продовжений до Лівобережного району (розвертався за годинниковою стрілкою), та запроваджений маршрут № 4 «Міськлікарня № 2 — Лівобережний район» (розвертався проти годинникової стрілки) й залишений маршрут № 3А (колишній маршрут № 3) «Міськлікарня № 2 — Комбінат Азовсталь» (здійснював пару рейсів у вечірній час для розвезення працівників комбінату). Так само відбулися зміни в розкладах трамвайних маршрутів № 5, 6, 9, 11 та скасований маршрут № 15.
10 лютого2022 року у Маріуполі було запущено офіційний додаток для смартфонів, у якому можна побачити рух комунального транспорту в реальному часі[4].
Дані в таблиці наведені станом на 2018 рік. Ви можете допомогти, оновивши інформацію в таблиці. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
Трамвайне депо № 1 (вул. Миколаївська, 92) — до останнього часу центральне трамвайне депо міста, що обслуговувало маршрути № 1, 3, 7, 8, 10 (закрито у 2004 році). Територія депо, що розташовувалося в центрі Центрального району, була продана для будівництва сучасного житлового комплексу. Номери вагонів починалися — 5хх, 6хх, 7хх.
Трамвайне депо № 2 (вул. Таганрозька, 22) — розташовувалося на Лівому березі, спочатку обслуговувало лінію «Азовсталь». До закриття депо № 1 обслуговувало маршрути № 5, 6, 9, 11. Номери вагонів — 9хх.
Трамвайне депо № 3 (просп. Карпова, 162) — розташоване в Кальміуському районі. До закриття депо № 1 обслуговувало маршрути № 7, 9, 10, 13, 14. Номери вагонів — 4хх, 8хх. До російського вторгнення у 2022 році обслуговувало маршрути № 1, 3, 7, 8, 10, 13, 14. Згодом 9 маршрутів повністю було передано для обслуговування до трамвайного депо № 2. Номери вагонів — 3хх, 4хх, 5хх, 6хх, 7хх, 10хх.
Рухомий склад
Трамвайний рух відкривали в місті 8 трамвайних поїздів Х+М (до початку війни надійшло ще 12 Х, 7 М та 1 Київський 4-вісний вагон). У післявоєнний час надійшло 8 трамваїв Київського виробництва (завод імені Домбаля), згодом надійшли КТМ/КТП-2, у 1960-х роках — ще 2 вагони РВЗ-6. У 1967—1985 роках їх повністю було замінено на вагони Tatra T3, які потім були передані до Донецька, Одеси та Запоріжжя.
У 1985—2017 роках в Маріуполі основним типом трамваїв переважно були моделі КТМ-5.
26 січня2017 року до Маріуполя надійшов перший вагон Tatra T3SUCS (№ 701)[5]. Ще 9 вагонів надійшли впродовж лютого 2017 року. Раніше трамваї експлуатувалися у Празі, у Маріуполі отримали № 701—710.
Станом на 1 квітня2017 року на балансі підприємства перебувало 80 вагонів (щоденно на маршрутах міста працювало близько 70 вагонів).
Трамваї КТМ-8 (№ 601—605) експлуатувались з листопада 1993 по серпень 2017 року[7].
У 2018 році до трамвайного депо № 3 почали надходити вживані трамвайні вагони Tatra T3A з Риги.
З 31 грудня2018 року керівництво трамвайного депо № 2 обрало курс на остаточне припинення експлуатації вагонів типу КТМ-5: їх почали замінювати трамваями Tatra T3SUCS з трамвайного депо № 3, кількість КТМ-5, що працювали на лініях, значно зменшилася. У трамвайному депо № 3 залишалося всього 6 робочих вагонів типу КТМ-5. Причому їх експлуатація на центральних маршрутах міста була заборонена, працювати КТМ-5 дозволялось лише на маршрутах № 13 та 14.
Впродовж першого кварталу 2019 року останні трамваї моделі КТМ-5 виведені з експлуатації з подальшим списанням. З надходженням чеських трамвайних вагонів Tatra T3SUCS повністю оновиться рухомий склад[8].
Вартість проїзду
В Маріуполі існували місячні абонементи на проїзд (учнівські, студентські, громадські, службові), а також комбінований (трамвай, тролейбус).
У 2017 році, спільно з ПриватБанком реалізований проект оплати проїзду в комунальному транспорті по QR-коду через додаток «Приват24», з'явилася можливість безготівкової оплати проїзду[18]
.JPG)
.jpg)
.JPG)
.JPG)
.JPG)
.jpg)