|
Київський бензотрамвай
   Да́рницький мо́тотрамвай (Слобідський мототрамвай, Київський бензотрамвай, розм. Примус) — трамвай з тягою на бензинових двигунах, який з'єднав Київ та селища на лівому березі Дніпра (на той момент — адміністративно належали до Чернігівської губернії). Рух на трамвайній лінії було відкрито 25 квітня (8 травня) 1912 року на ділянці Передмостова слобідка — Микільська слобідка (поблизу нинішньої станції метро «Лівобережна») — Дарниця (на північ від однойменної залізничної станції). У 1913 році трамвайна лінія була продовжена до Броварів. У 1920—1925 роках лінія не працювала через руйнування мостів через Дніпро. У 1934 році лінію електрифікували. Рух на трамвайній лінії було припинено у вересні 1941 року, після війни — не відновлювався. ІсторіяІдея сполучення трамвайною лінією селищ на лівому березі Дніпра з Києвом виникла в кінці XIX століття[1]. На той час регулярне пасажирське сполучення на цьому напрямку виконувалося тільки пароплавами, пасажиропотік досягав 1,5 тис. осіб в будні дні і до 5 тис. — у вихідні та святкові[2]. У початку 1908 року інженер шляхів сполучення Валерій Тимченко звернувся до Міністерства внутрішніх справ за дозволом на отримання концесії на спорудження кінно-залізничної колії між Києвом, Дарницею і Броварами по Чернігівському (Броварському) шосе, набережній в Києві, по Миколаївському ланцюговому і Русанівському мостах. Пізніше кінну тягу пропонувалося замінити електричної. Дозвіл на будівництво було отримано навесні 1910 року, будівництво почалося восени того ж року[3]. Навесні 1911 роки для споруджуваної трамвайної лінії Валерій Тимченко отримав дозвіл на використання бензиномоторних вагонів замість кінної тяги[4]. Восени того ж року Тимченко отримав дозвіл на будівництво і експлуатацію мототрамвайного депо в районі Микільської слобідки. Трамвайний рух на лінії на ділянці Передмостова слобідка — Микільська слобідка — Дарниця було відкрито 25 квітня (8 травня) 1912 року[5]. В якості рухомого складу використовувалися вагони з бензиномоторною тягою, придбані за кордоном[6]. 16 (29) жовтня[7] трамвайну лінію продовжили через Дніпро по Русанівському і Ланцюговому мостам до Церкви Різдва (зараз — Поштова площа)[8]. Навесні 1913 року розпочалося будівництво продовження трамвайної лінії від Микільської слобідки до Броварів, відкрили рух по цій лінії через рік після запуску ділянки через Дніпро — 15 (28) жовтня 1913 року[9][10]. Восени 1916 року щоденний пасажиропотік на лінії становив близько 12 тис. осіб. Експлуатувало трамвайну лінію «Акціонерне товариство Києво-Броварської з гілкою на Дарницю мототрамвая» (частіше вживалася назва — «Дарницький трамвай», засновниками товариства були Валерій Тимченко і Семен Могильовцев[11] (після смерті останнього в 1917 році акціями товариства володів київський купець 1-ї гільдії Товій Апштейн)[12]. Бензиномоторний трамвай пропрацював до літа 1920 року, рух було припинено внаслідок підриву відступаючими польськими військами мостів через Дніпро[13]. Відновлення роботи бензомоторного трамвая відбулося 10 травня 1925 роки після зведення моста імені Євгенії Бош (на опорах, що залишилися від Ланцюгового мосту) і відновлення Русанівського моста[13]. У травні-вересні 1926 року проведена електрифікація лінії від Поштової площі до Микільської слобідки. Тоді ж лінія була організаційно об'єднана з міською трамвайної мережею[14]. Навесні 1926 року Микільсько-Слобідському (Дарницькому) мототрамвайному парку було присвоєно ім'я Фрунзе. Рух відновленою та перебудованою лінією від Микільської слобідки до Броварів було урочисто відкрито 20 листопада 1926 року. У перші ж дні роботи маршрут в Бровари перевозив щодня близько 2,5 тис. пасажирів[14]. При перенумерації міських трамвайних маршрутів наприкінці 1926 року маршрути колишнього Дарницького трамвая отримали номери:
Роботи з електрифікації інших ділянок проводилися починаючи з першої половини 1932 року, навесні 1933 року було відкрито прямий електрифікований маршрут від Поштової площі до Дарниці, а близько 10 листопада 1934 року — відкрито рух по електрифікованій лінії до Броварів. З цього часу на лініях колишнього Дарницького мототрамвая здійснювалося тільки рух електричних трамваїв[15]. 30 квітня 1936 року було введено в експлуатацію ділянку до Дарницького вагоноремонтного заводу (ДВРЗ). Станом на 1936 рік на лівобережжі працювало чотири трамвайні маршрути:
Рух лінією було припинено у вересні 1941 року після підриву мостів через Дніпро під час відступу Червоної армії, після війни — не відновлювали[15]. Трамвайну лінію на лівий берег проклали по побудованій в 1953 році мосту імені Патона[16]. Після війни лінії і депо колишнього бензотрамвая не відбудовували. Перший час ангари Слобідського депо стояли в руїнах, пізніше там облаштували шкірно-венерологічний диспансер. Частина території була виділена для ринку, а на місці в'їзду в депо побудований будинок. Відбудували лише лінію по Набережній (1953–2011) і лінію на ДВРЗ (частково, 1959). Станом на 2017 рік лінії довоєнної мережі повторює тільки трамвайна лінія по Празькій вулиці. Див. такожПримітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||
