Фелікс Валлотон

Фелікс Валлотон
Félix Edouard Vallotton
Автопортрет, 1897 рік
При народженніFélix Edouard Vallotton
Народження28 грудня 1865(1865-12-28)
Лозанна , Швейцарія
Смерть29 грудня 1925(1925-12-29) (60 років)
 Париж
(злоякісна пухлина)
Похованняцвинтар Монпарнас
Національністьшвейцарець
КраїнаШвейцарія, Франція
Жанрпортрет[1], пейзаж[1], жанрове малярство[1], міфологічний живопис[1], ню[1], автопортрет[1] і натюрморт[1]
НавчанняАкадемія Жуліана
Діяльністьхудожник, скульптор, художній критик, ксилограф, ілюстратор, прозаїк-романіст, художник-гравер, письменник, графік, візуальний митець, редактор газети
Напрямокреалізм
ВчительЖюль Лефевр і Гюстав Буланже
ЧленLes Nabisd (1903)
Творилітографії, дереворити.
У шлюбі зGabrielle Bernheimd[2]
Брати, сестриPaul Vallottond
Роботи в колекціїШтедель[3], Міннеаполіський інститут мистецтва[3], Художній інститут Чикаго[3], Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd[3], Фінська національна галерея, Національна галерея Вікторії[3], Тейт, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Палац витончених мистецтв[4], Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Musée Léon-Dierxd[5], Музей мистецтва Метрополітен[6], National Museum of Fine Arts of Algiersd, Landesmuseum Hannoverd, La contemporaine, Centre national des arts plastiquesd, Musée des Beaux-Arts de Quimperd, Musée Blanche Hoschedé-Monetd, Художній музей Базеля, Musée du Petit Palaisd, Музей Бойманса - ван Бенінгена, Музей мистецтв, Villa Florad, MuMa Museum of modern art André Malrauxd, Building of the Winterthur Museum of Artd, Ермітаж, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Женевський музей мистецтва і історії, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Cantonal Museum of Fine Artsd, Музей образотворчих мистецтв, Національна галерея, Баварські державні колекції картин, Музей армії, Національний музей сучасного мистецтва, Музей Ґренобляd, Музей сучасного мистецтва (Труа), Нантський музей образотворчого мистецтва, Руанський музей образотворчого мистецтва, Балтиморський музей мистецтв, Художній музей, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Clemens Sels Museum Neussd, Далласький музей мистецтв, Kunsthaus Zürichd, Детройтський інститут мистецтв, Kunsthalle Mannheimd, Музей д'Орсе, Клівлендський музей мистецтв, musée Albert Andréd, Державна картинна галерея (Карлсруе), Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Гамбурзька картинна галерея, St. Gallen museum of artd, Musée des beaux-arts de La Chaux-de-Fondsd, Museum of Art and History (collection)d, Allen Memorial Art Museumd, Musée départemental de l'Oised, Mitsubishi Ichigokan Museumd, Musée de l'Abbayed, Lausanne Museum of Historyd, Міський музей (Амстердам)[7], Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Ліонський музей красних мистецтв, Musée des beaux-arts de Lièged, Musée départemental Maurice Denis "The Priory"d, Нова національна галерея, Kunstmuseum Stuttgartd, Musée d'Art et d'Histoired, Музей Креллер-Мюллер, Музей Фолькванг, Musée d'art moderne (Saint-Étienne)d, Musée Jenischd, Бременська картинна галерея, Atelier de l'histoired, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond, Музей Тулуз-Лотрека, Print Collectiond[8], Монреальський музей красних мистецтв, Музей Гране і Реннський музей образотворчого мистецтва
Автограф
CMNS: Фелікс Валлотон у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Фелікс Валлотон (фр. Félix Edouard Vallotton , *28 грудня 1865, Лозанна — †29 грудня 1925) — художник, відомий насамперед як графік, походить з Швейцарії. Малював портрети, пейзажі, побутові картини.

Ранні роки

Народився в консервативній заможній родині. Навчався в кантональному коледжі. В 17 років перебрався в Париж і поступив в Академію Жульєна. Педантичний як німець, він багато часу проводив в Луврі, який і став для нього дійсною академією. Він був закоханим в твори Франсуа Мілле, Рембрандта, Дюрера, Енгра, Ганса Гольбейна. Пізніше він уславиться своїми ксілографіями (дереворитами) з робіт старих майстрів.

Снайперський зір

Валлотон мав відмінний зір, якого б вистачило на трьох імпресіоністів. Проблеми з зором обумовили й своєрідну техніку малювання імпресіоністів — невеликими мазками та без чітких контурів. Проблеми з зором у Клода Моне були такі складні, що він порізав пізні картини через їх неправдивість і штучний колорит.

Чудовий зір Валлотона, навпаки, обумовив різку і надзвичайно чітку манеру в живопису, близьку до фото. Через це вони вважались позбавленими поезії, натхнення, того, чого наче б то вдосталь було в імпресіоністів.

«Снайперський» зір Валлотона знадобився художнику, коли він став співпрацювати з часописами («Плюм», «Ревю Бланш»). Видатний графік за покликом і натурою, він знайшов тут своє справжнє місто. Були на повну потужність використані і його економна манера в малюнках, і гострий психологізм, і повага до людського обличчя, як у талановитого портретиста. Особливо вдалими були портрети художника Каміля Піссарро, письменників Стендаля, Лева Толстого, Андре Жида. Йому однаково добре вдавалися обличчя старих і молодих, модних денді і байдужих до моди, пророків і пройдисвітів. Першим був виконаний портрет Поля Верлена. Графічні портрети і окремі гравюри роботи Валлотона розійшлися багатьма книгами і тимчасовими виданнями.

Успіх

Художник пізнав справжній успіх. Його виставки пройшли в Австо-Угорщині, Німеччині, Швейцарії. Привезли його твори і в Російську імперію, в Москву і Петербург. Побачили їх і в Україні, а саме в містах Київ та Одеса.

Фелікс Валлотон помер в Парижі від раку, яким хворів на схилі літ.

Галерея

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж RKDartists
  2. ↑ Музей д'Орсе — 1986.
  3. ↑ а б в г д Вікідані — 2012.
  4. ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4dcb
  5. ↑ https://ihoi.org/app/photopro.sk/ihoi_icono/
  6. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  7. ↑ Ah! la pé...la pé...la pépinière!!! Revue
  8. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/119309
  9. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела

  • Бродская Н. Феликс Валлотон. СПб: Аврора, 1996
  • Ducrey, Marina (1989). Félix Vallotton: His Life, His Technique, His Paintings. Lausanne: Edita SA. ISBN 2-88001-248-1
  • Ducrey, Marina, & Vallotton, Felix (2007). Vallotton. Milan: 5 continents. ISBN 978-88-7439-420-3
  • Frèches-Thory, Claire, & Perucchi-Petry, Ursula, ed.: Die Nabis: Propheten der Moderne, Kunsthaus Zürich & Grand Palais, Paris & Prestel, Munich 1993 ISBN 3-7913-1969-8 (German), (French)
  • Newman, Sasha M., essays by Ducrey, Marina…[et al.] (1991). Félix Vallotton. New York: Abbeville Press. ISBN 1-55859-312-8
  • St. James, Ashley (1978). Vallotton: Graphics. London: Ash & Grant Ltd. ISBN 0-904069-19-2

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фелікс Валлотон