У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лефевр.
Жюль Лефевр (фр.Jules Joseph Lefebvre; (14 березня1836, Турне — 24 лютого1911, Париж) — французький салонний художник, який спеціалізувався на зображенні прекрасних дівчат.
Біографія
Жюль Лефевр у своїй студії
Отримав початкову художню освіту в Ам'єні, був потім учнем французького пейзажиста Леона Коньє в Парижі. Вперше виступив перед публікою на паризькій Всесвітній виставці 1855 року з демонстрацією чоловічого портрета.
У 1861 році за картину «Смерть Пріама» отримав головну Римську премію, після чого написав в Римі картини: «Юнак, котрий розфарбовує трагічну маску», «Дочірня любов римлянки» (1864), «Паломництво в монастир Сакро-Спак, поблизу Суб'яко» (1865), «Спляча молода дівчина» (1865), «Німфа та Діоніс-дитя» (1866) і «Папа Пій IX в Петровському соборі» (1867).
Повернувшись до Парижа, незабаром зайняв чільне місце серед французьких митців як приємний колорист і витончений, хоча й дещо манірний художник, особливо вправний у зображенні жіночої краси і в портретах.
Роботи
Кращі твори, виконані ним з часу приїзду його з Рима: «Істина», фігура оголеної молодої жінки, що тримає над своєю головою променисту кулю (1870; в Музеї Орсе), «Бабка» (1872), «Пандора» (1877), «Миньона» (1878), «Діана з німфами, помічені під час купання» (1879), «Ф'яметта» (1881), «Ундіна» (1881), а також портрети імператорського принца (1874), віконтеси Монтеск'є та інші полотна. В Ермітажі представлена його картина «Марія Магдалина в гроті» (1876).
