Палац образотворчих мистецтв (Лілль)

Палац образотворчих мистецтв (Ліль)
50°37′50″ пн. ш. 3°03′45″ сх. д. / 50.63056° пн. ш. 3.06250° сх. д. / 50.63056; 3.06250
Типхудожня галерея[1][2]
Статус спадщинипам'ятка історії зареєстрованаd[1]
Країна Франція[1]
Розташуваннямісто Ліль, площа Республіки, станція метро «Площа Республіки», ( Place de la République, 59000 Lille, France)
Адреса59000 place de la Républiqued і Q116145732?
АрхітекторFernand Delmasd[3] і Édouard-Jules-Claude Bérardd[3]
ЗасновникНаполеон I Бонапарт[3]
Засновано1792 рік, відкритий у 1809 р.
Відкрито6 березня 1892
Відвідувачібільше 286.000 на рік( 2008 )
КураторHenri-Joseph Van Blarenberghed, Isidore Bonnier de Layensd, Édouard Reynartd, Jules Houdoyd, Auguste Joseph Herlind, Charles Violetted, Auguste Ozenfantd, Alfred Agached, Eugène Deullyd, Émile Théodored, Pierre Mauroisd, Albert Châteletd, Hervé Ourseld, Arnauld Brejon de Lavergnéed, Alain Tapiéd і Bruno Girveaud
СайтSite officiel du Palais des Beaux-Arts de Lille
Палац образотворчих мистецтв (Лілль). Карта розташування: Франція
Палац образотворчих мистецтв (Лілль)
Палац образотворчих мистецтв (Лілль) (Франція)
Нагороди
Мапа
CMNS: Палац образотворчих мистецтв у Вікісховищі

Палац образотворчих мистецтв у місті Лілль (фр. Palais des beaux-arts de Lille) — належить до найбільших провінційних художніх музеїв Франції.

Заснування

Музей засновано у 1792 р. Ініціатива по створенню музейного закладу надійшла від місцевого художника на ім'я Жозеф Луї Ватто. Таким чином художній музей міста Ліль належить до п'ятірки найдавніших музеїв Франції. Зростанню фондів художнього музею сприяли декрети революційного уряду по конфіскації майна дворянських родин, що покинули країну під час революційних подій. У 1795 р. завдяки цим конфіскаціям кількість художніх творів музею збільшилась.

У 1801 р. диктатор Наполеон видав наказ про створення та поповнення 15 музеїв Франції. До переліку міст в указ був внесений і Ліль. Так місто отримало право на передачу в його фонди картин з паризьких палаців Лувр та Версаль.

Першим місцем розташування музею стала каплиця місцевого монастиря Récollets, а сам музей був відкритий для відвідин у 1809 році.

Будівля

Галерея скульптур

На початку 1880-х рр. мер міста Лілль Гері Легран ( Géry Legrand ) започаткував проект створення відповідної будівлі для музею, якому мало підходило приміщення колишнього монастиря. Для будівництва в Ліль були запрошені архітектори з Парижу - Едвард Берарді і Фернан Дельмас, представники стилю еклектика. Будівництво тривало у 1885 - 1892 рр. Для нової споруди було відведене почесне місце на площі Республіки поряд з префектурою.

Нова будівля отримала назву Палац витончених мистецтв і ця назва закріпилася за художнім закладом. Зовнішні форми споруди мають компромісне поєднання елементів французького класицизму ще 17 століття ( горизонтальний руст, колони, трикутні і лучкові фронтони ) з елементами пафосної буржуазної архітектури цінця 19 століття в стилі «Прекрасна епоха». Кожний об'єм споруди має за старою французькою традицією високий окремий дах, що нагадує дахи замку Шеверні.

У 1990-х р. проведена реконструкція будівлі, де в підмурках палацу обладнали виставкові зали площею 700 м² та зали для скульптур 19 століття. Нові зали відкриті у 1997 році. Серед провінційних художніх музеїв Франції Палац витончених мистецтв посів перше місце за кількістю експонатів і практично друге після музею Лувр.

Музей і фонди

Жак-Луї Давід, Велізарій просить милостиню, 1781 р.

Палац витончених мистецтв міста Ліль має значну мистецьку колекцію, де є -

Серед творів доби середньовіччя, відродження та маньєризму -

Франсіско Гойя, «Лист від коханого»

Серед творів 17 століття -

Новітні мистецькі стилі представлені творами, серед яких -

Огюст Роден, «Туалет Венери»

Галерея

Антична кераміка

Портрети

Жак Йонгелінк, медаль «Кардинал Гранвелла», 1555 р.
  • Якопо Тінторетто, портрет венеційського сенетора
    Якопо Тінторетто, портрет венеційського сенетора
  • Ян Антоніс ван Ревестейн, п-т невідомої пані, 1620 р.
    Ян Антоніс ван Ревестейн, п-т невідомої пані, 1620 р.
  • Едуар Мане, п-т Берти Морізо
    Едуар Мане, п-т Берти Морізо
  • Ніколя де Ларжильєр, Маргеріта де Ларжильєр
    Ніколя де Ларжильєр, Маргеріта де Ларжильєр

Кераміка італійських центрів

  • Кераміка Ангарано, 17 ст.
    Кераміка Ангарано, 17 ст.
  • Кераміка Кастель Дуранте, 1570 р.
    Кераміка Кастель Дуранте, 1570 р.
  • Кераміка з Лігурії, 17 ст.
    Кераміка з Лігурії, 17 ст.
  • Кераміка Ангарано, 17 ст.
    Кераміка Ангарано, 17 ст.

Живопис і твори на межі жанрів

Ламберт Сустріс. «Христос садівник» або «Не торкайся мене». Венеціанська школа, до 1560 р.

Джерела

  • Le Palais des Beaux-Arts de Lille par Alain Tapié, Marie-Françoise Bouttemy, Annie Castier, et Dominique Delgrange aux éditions Réunion des musées nationaux, ISBN 2-7118-5222-9
  • Les Plans en relief des places fortes du Nord : dans les collections du Palais des Beaux-Arts de Lille by Isabelle Warmoes, ISBN 2-85056-838-4
  • Catalogue des dessins italiens : Collection du Palais des beaux-arts de Lille, aux éditions Réunion des musées nationaux, ISBN 2-7118-3392-5

Примітки

  1. ↑ а б в base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
  2. ↑ https://pba.lille.fr/en/Collections/The-Museum
  3. ↑ а б в https://pba.lille.fr/Visiter/Parcours-de-visite/Ar-t-chitecture

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палац образотворчих мистецтв (Лілль)