Женевський музей мистецтва і історії

Женевський музей мистецтва і історії
46°11′57″ пн. ш. 6°09′06″ сх. д. / 46.199304° пн. ш. 6.151574° сх. д. / 46.199304; 6.151574
Типхудожня галерея[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
установа пам'ятіd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих і історичний[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщиникультурна цінність Швейцарії національного значення класу Аd[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
СкладMusée de l'horlogeried[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Частина відlist of cultural properties in Genevad Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Швейцарія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування

2, rue Charles-Galland

1206 Genève ( Женева, Швейцарія)
Адреса1206[2] Редагувати інформацію у Вікіданих Rue Charles-Galland 2, 1206 Genève[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
АрхітекторMarc Camolettid[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано1910 рік
Відкрито15 жовтня 1910 Редагувати інформацію у Вікіданих
Відвідувачі650 000
ДиректорJean-Yves Marind Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтinstitutions.ville-geneve.ch/fr/mah/
Женевський музей мистецтва і історії. Карта розташування: Швейцарія
Женевський музей мистецтва і історії
Женевський музей мистецтва і історії (Швейцарія)
Мапа
CMNS: Женевський музей мистецтва і історії у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Женевський музей мистецтва і історії (фр. Musée d'art et d'histoire de Genève) — історико-художній музей в місті Женева, Швейцарія.

Споруда

Головний фасад музею

Теперішня споруда музею створена 1910 року в стилістиці пафосного історизму. Проект створив архітектор з Женеви Камолетті[6]. Головний фасад має колони іонічного ордера і пафосну скульптуру на аттику даха, як символ значущості суспільної споруди, котрої тоді ще не мало місто. Між колонами висічені в камені імена женевських художників, скульпторів, граверів, мініатюристів, що працювали в Женеві. Поверх під дахом відведено під археологічні колекції, під експозиції історії Швейцарії і Женеви[6]. Окремі зали віддані під виставку старовинної зброї та кабінет нумізматики. Музейні колекції на кінець 20-початок 21 ст. збільшились настільки, що музейна бібліотека, графічний кабінет, колекції кераміки, музичні інструменти переведені у окремі споруди[6].

Музей Рат або виставкове приміщення

Швейцарець з Женеви Симон Рат відбув на заробітки у Санкт-Петербург. Був військовим і вислужив чин генерала, заощаджував гроші і вивіз їх у Женеву. Старий Симон Рат перед смертю заповідав гроші двом своїм сестрам з наказом вибудувати суспільно значущу споруду[6]. Одна із сестер була художницею-мініатюристкою, тому обрала варіант зі створенням в місті художнього музею, котрого ще не було в Женеві. Так виник музей Рат, котрий відкрили для відвідин 31 липня 1826 року[6]. Сюди передали збірки живопису і скульптури, що вже були серед міського майна. Музей Рат майже 80 років демонстрував художні колекції міста Женева[6]. По вибудові 1910 року нового приміщення для музейних колекцій він став виставковим приміщенням музею мистецтва і історії[6].

Характер збірок

Надгробковий портрет Пальміри. Чоловічий надгробок, бл. 200 р. н. е. Женевський музей мистецтва і історії, Швейцарія
Йоахим Патінір. «Пейзаж з мисливцями», бл. 1530 р.

Женевський музей мистецтва і історії мав власний характер збірок, бо виник не як колекція королівської родини чи вельможі, а як колекція міської громади. Так, в ратушу міста ще 1535 року передали старовинні монети і медалі, знайдені при будівельних роботах.

Женева була осередком виникнення і підтримки протестантизму, що забороняв релігійний живопис. Це пригальмувало розвиток швейцарського живопису. Так заборони реформатора Жана Кальвіна діяли в місті Женева до середини 18 ст. Але винятком був портретний жанр. З доби Кальвіна збережена колекція портретів особливо набожних та фанатично відданих протестантизму (кальвінізму) осіб, котру зібрав послідовник Кальвіна — Теодор де Без.

В 17 cт. в місті існувало щонайменше три приватні збірки творів мистецтва. Перелом в накопиченні творів мистецтва прийшовся на 18 ст. зі зміцненням фінансового стану городян і світськими за характером, цивільними настановами доби просвітництва. Наприкінці 18 ст. Женева увійшла до складу Франції і тут запанували французькі моди, а з ними і мода на колекціонування у заможних городян. Приватна збіка Франсуа Троншена наприкінці 18 ст. мала близько одинадцяти творів Рембрандта і його майстерні, «Портрет короля Іспанії Філіпа IV» пензля Дієго Веласкеса, поодинокі зразки творів Рубенса, Клода Лоррена, Пуссена та інших. Твори не були розкішними чи завеликих розмірів, бо не призначались для декорування феодальних замків чи вельможних палаців. Тому в музейній збірці мало видатних шедеврів, на кшталт тих, що прикрашають нині Дрезденску картинну галерею, Національний музей Прадо чи музей Каподімонте, котрі починались як збірки королівських чи вельможних родин.

Тим не менше музейна збірка в Женеві досить різнобічна і в картинній галереї має цікаві зразки французьких, нідерландських та швейцарських майстрів.

Збільшення колекцій не припиняється. Так, в картину галерею придбані твори імпресіоністів Франції. Серед представлених в галереї митців (нехай не всі вони шедеври) —

Артефакти Стародавньої Греції

Сцена сакрального бенкета, червонофігурний вазопис, 470—460 рр. до н. е.
  • Аскос з фігурою богині Перемоги і конями, 3 ст. до н.е.
    Аскос з фігурою богині Перемоги і конями, 3 ст. до н.е.
  • Уламок грецького шолома з розкопок, 530-500 рр. до н.е.
    Уламок грецького шолома з розкопок, 530-500 рр. до н.е.
  • Монета з міста Сіракузи, Сицилія, декадрахма з головою Аретузи, 400 р. до н.е.
    Монета з міста Сіракузи, Сицилія, декадрахма з головою Аретузи, 400 р. до н.е.
  • Чорнофігурний кратер, «Леви уполювали бика», Аттика, 530-520 рр. до н.е.
    Чорнофігурний кратер, «Леви уполювали бика», Аттика, 530-520 рр. до н.е.
  • Кратер з левами, що уполювали бика. Сцена з колісницями, Аттика, чорнофігурний вазопис, 530-520 рр. до н.е.
    Кратер з левами, що уполювали бика. Сцена з колісницями, Аттика, чорнофігурний вазопис, 530-520 рр. до н.е.
  • Кратер, «Амазономахія», 450 рр. до н.е., червонофігурний вазопис
    Кратер, «Амазономахія», 450 рр. до н.е., червонофігурний вазопис
  • Апуло-коринфський шолом з антенами у вигляді ріг[7], приблизно 650 р. до н.е.
    Апуло-коринфський шолом з антенами у вигляді ріг[7], приблизно 650 р. до н.е.

Візантійські артефакти

  • «Вотивні руки з хрестами», 6-7 ст. н.е.
    «Вотивні руки з хрестами», 6-7 ст. н.е.
  • Срібна таріль «Жертвоприношення Ісаака», 6 ст. н.е., константинопольські майстерні
    Срібна таріль «Жертвоприношення Ісаака», 6 ст. н.е., константинопольські майстерні
  • Кам'яний рельєф із Сирії, 6 ст. н.е.
    Кам'яний рельєф із Сирії, 6 ст. н.е.
  • Візантійська каблучка зі смарагдом
    Візантійська каблучка зі смарагдом

Скульптура в збірці

Маски сатира і вакханки, Римська імперія, 1 ст. н. е.
  • Чоловічій надгробок з Пальміри, до 150 р. до н.е.
    Чоловічій надгробок з Пальміри, до 150 р. до н.е.
  • Жіночий надгробок з Пальміри, до 150 р. до н.е.
    Жіночий надгробок з Пальміри, до 150 р. до н.е.
  • Антоніо Канова. «Венера і Адоніс»
    Антоніо Канова. «Венера і Адоніс»
  • Огюст Роден. «Муза трагедії», частина монумента письменника Віктора Гюго, 1890 р.
    Огюст Роден. «Муза трагедії», частина монумента письменника Віктора Гюго, 1890 р.

Копії грецьких оригіналів і погруддя доби Стародавнього Рима

  • Пракситель. «Аполлон Сауроктон», римська копія з давньогрецького оригінала, надто реставрована і доповнена
    Пракситель. «Аполлон Сауроктон», римська копія з давньогрецького оригінала, надто реставрована і доповнена
  • Праксітель. Афродіта Кнідська, уламок торса, римська копія з давньогрецького оригінала.
    Праксітель. Афродіта Кнідська, уламок торса, римська копія з давньогрецького оригінала.
  • «Поет Посідіпп», римська копія 50-25 рр. до н.е.
    «Поет Посідіпп», римська копія 50-25 рр. до н.е.
  • «Імператор Марк Аврелій», до 169 р. н.е.
    «Імператор Марк Аврелій», до 169 р. н.е.
  • «Люцій Вер», до 160 р. н.е.
    «Люцій Вер», до 160 р. н.е.
  • «Септимій Север», до 211 р. н.е.
    «Септимій Север», до 211 р. н.е.

Портрети олійними фарбами в збірці

Живопис в різних жанрах

Франсуа Буше. «Алегорія архітектури».

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б https://www.museums.ch/org/en/MAH
  2. ↑ а б в г д Swiss GLAM Inventory, 16 September 2016 — 2016.
  3. ↑ Swiss Inventory of Cultural Property of National Significance, February 2017 — Swiss Federal Office for Civil Protection, 2017.
  4. ↑ https://w3public.ville-ge.ch/seg/xmlarchives.nsf/Attachments/musee_horlogerieframeset.htm/$file/musee_horlogerie.htm
  5. ↑ https://www.sothebys.com/en/museums/museum-of-art-and-history
  6. ↑ а б в г д е ж журнал «Художник»,№ 1, 1974
  7. ↑ Слюсар, В.И. (2011). Антенна: история радиотехнического термина (PDF). Первая миля. Last mile (Приложение к журналу "Электроника: наука, технология, бизнес"). – 2011. - № 6. с. С. 52 – 64. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2019. Процитовано 17 серпня 2019. {{cite web}}: |pages= має зайвий текст (довідка)

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Женевський музей мистецтва і історії