Пізніше з братом Амброзіусом Гольбейном переселився у Базель (Швейцарія), де брати два роки працювали в майстерні Г. Гербстера. У місті Гольбайн познайомився з герцогом де СольєШарль де Сольє та з багатьма гуманістами і науковцями цього періоду, у тому числі з Еразмом Роттердамським. На прохання останнього ілюстрував його роботу — «Похвала глупоті» видання 1514 року 82-ма малюнками. Гольбейн ілюстрував також інші книги, брав участь у створенні німецького перекладу Біблії Мартіна Лютера. Як і його батько, створював вітражі й писав портрети.
У цей час матеріальне становище Гольбейна було, мабуть, поганим: написана ним вивіска шкільного вчителя в Базелі доводить, що він не відмовлявся і від ремісничих робіт. У тому ж 1516 році він написав портрет бургомістра Меєра і його дружини, а також живописця Ганса Гербстера, в наступному році — фрески всередині та на зовнішніх стінах будинку Гертенштейна в Люцерні. Після повернення восени 1519 року в Базель, багато працював над декоруванням зовнішніх фасадів, перетворюючи таким чином скромні приватні будинки у чудові палаци, прикрашені колонами та фігурами.
Найважливіші твори базельського періоду Гольбейна: портрет юриста Боніфація Амербаха; 10 картин пристрастей Господніх; фрески в новій ратуші, органні дверцята в місцевому соборі, вівтарні стулки для Фрайбурзького собору, зображення Різдва Христового та Поклоніння волхвів; «Мадонна зі святими» для м. Золотурн; нарешті, знаменита «Мадонна сімейства Меєр».
1526 року Гольбейн залишив Базель, оскільки через Реформацію йому стало важко знаходити заробіток. В Англії він гостинно був прийнятий Томасом Мором, якому Еразм написав рекомендаційного листа. Підкоряючись смаку, що панував тоді в Англії, він за весь час свого перебування писав виключно портрети; зокрема портрети Мора та його родини, архієпископа Кентерберійського, астронома Кратцера, Годсельва, тощо.
Другий Базельський період (1529-31)
Після повернення до Базеля у 1528 року Гольбайн закінчив фрески в залі ратуші (1530, сцени зі Старого Заповіту) і написав декілька портретів.
Другий англійський період (1532—1543)
1532 року релігійні смути і перемога в Швейцарії іконоборчої партії змусили Гольбайна знову покинути Базель і вирушити до Англії, де він написав багато портретів, що знаходяться нині в Берліні, Віндзорі, Гаазі, Брауншвейгу і Відні. З нагоди урочистого в'їзду Анни Болейн в 1533 році до Лондону він влаштував за дорученням ганзейських купців вуличну декорацію, що зображувала Парнас, а в їхньому цеховому залі написав картину «Апофеоз багатства і бідності». До того часу відносяться його портрети золотих справ майстра Томаса Моретті (Дрезден), сера Ричарда Соутвеля (в галереї Уффіці у Флоренції), Томаса Ваєта і його друга (у Лонгфордкастлі) та ін, а також полотно «Колесо Фортуни». Згодом йому вдалося стати придворним живописцем короля Генріха VIII.
Робота для Тюдорівського двору
Крім роботи портретистом, Гольбайн створював ескізи придворних облачень монарха.
До нас дійшло декілька Гольбайнівських портретів Генріха VIII, королеви Джейн Сеймур (Портрет Джейн Сеймур, королеви Англії (1536)), Едуарда VI, герцога Норфолка і т. д. За дорученням короля Гольбайн двічі їздив на континент, щоб писати портрети принцес, якими Генріх VIII цікавився з матримоніальною метою.
Знаменита історія сталася з портретом Анни Клевської, написаним художником не з натури, а з роботи іншого, слабшого майстра: королю зображення дівчини сподобалося, й шлюбний договір було укладено. Коли ж наречена, яка виявилася дебелою німкенею, зійшла з корабля, король жахнувся і, не торкаючись до дружини жодного разу, подав на розлучення. Друга принцеса, Христина Данська, від шлюбу з англійським королем ввічливо відмовилася сама.
Останній період свого життя художник проводив між Базелем і Лондоном. У 1543 році, між 7 жовтня та 29 листопада, він помер від чуми, що лютувала тоді в Лондоні.
Стиль
Живописні твори Гольбейна вирізняються тонко виписаним малюнком, пластичним моделюванням, прозорістю світлотіні, соковитістю і шириною пензля. Його малюнки повні їдкого сарказму, тонкої спостережливості і, незважаючи на свою життєву правду й індивідуальність, вражають красою форми й обробки. Значення Гольбейна в німецькому мистецтві полягає й у тому, що він переніс до Німеччини розквіт італійського відродження, не втративши при цьому свого національного характеру — в його роботах відчутні риси, розвинуті згодом в портретах Дюрера.
Техніка
Для своїх портретів художник попередньо виконував дуже ретельні олівцеві замальовки, деякі з яких збереглися. Тіні і світло наводилися вугіллям, крейдою та сангіною. В ескізах Гольбейн звертав, переважно, увагу на обличчя, не накидаючи рук.
У 1524-26 роках Гольбейн виконав серію малюнків «Образи смерті» (відомих під назвою «Танець смерті» див. згори), є своєрідним алегоричним коментарем до німецької дійсності епохи Великої селянській війни. (Видано в гравюрах на дереві в 1538 року)
Цікаві факти
На честь художника його ім'я отримали стиль вишиття і тип східних килимів, оскільки Гольбейн часто зображав їх на своїх портретах (див. Гольбейн).
↑ абвгдежикChristian Müller und Stephan Kemperdick (Hrsg.): Hans Holbein der Jüngere. Die Jahre in Basel 1515-1532. Prestel, München 2006, ISBN 3-7913-3581-2.
↑ абвOskar Bätschmann und Pascal Griener: Hans Holbein. DuMont, Köln 1997, ISBN 3-7701-3923-2.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 17 вересня 2011. Процитовано 27 вересня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ абErika Langmuir: National Gallery Museumsführer. National Gallery Company, London 2004, ISBN 1-85709-345-3.
Література
Batschmann O. Hans Holbein: Sein Leben u Werk / Oskar Batschmann u. Pascal Griener. — Koln: DuMont, 1997. — 256 c. (нім.)
Bodo Brinkmann (Hrsg.): Hans Holbein und der Wandel in der Kunst des 16. Jahrhunderts. Brepols, Turnhout 2005, ISBN 2-503-51604-1. (нім.)
Foister S. Holbein and England / S. Foister. — New Haven; London: Yale univ. press for the Paul Mellon centre for studies in British art, 2004. — 308 p. : Ill. (англ.)
Max J. Friedländer. In: Wilhelm R. Valentiner (Hrsg.): Das unbekannte Meisterwerk in öffentlichen und privaten Sammlungen. Bd. 1, Klinkhardt & Biermann, Berlin 1930, S. 68. (нім.)
Paul Ganz: Hans Holbein d. J.: Des Meisters Gemälde. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 19l9 (Klassiker der Kunst. Bd. 20). (нім.)
Dominik M. Klinger, Antje Höttler: Die Malerbrüder Ambrosius und Hans d.J. Holbein. Werkverzeichnis: Gemälde und Miniaturen. Wilson-DMK, Nürnberg 1998, ISBN 3-923642-34-2. (нім.)
Christian Müller, Stephan Kemperdick (Hrsg.): Hans Holbein der Jüngere. Die Jahre in Basel 1515–1532. Prestel, München 2006, ISBN 3-7913-3581-2. (нім.)
Pettegree A. Holbein: Court painter of the Reformation / / History today. — 1998. — Vol. 48. — P. 22-28. (англ.)
Katrin Petter-Wahnschaffe: Hans Holbein und der Stalhof in London. Deutscher Kunstverlag, München 2010, ISBN 978-3-422-06952-7, S. 29–48. (нім.)
John Rowlands: Holbein. The Paintings of Hans Holbein the Younger. Phaidon, Oxford 1985, ISBN 0-7148-2358-9. (англ.)
Jochen Sander: Hans Holbein d. J.: Tafelmaler in Basel 1515–1532. Hirmer, München 2005, ISBN 3-7774-2375-0. (нім.)
Emanuel Stickelberger: Holbein-Trilogie.(нім.)
Der Mann mit den zwei Seelen. Steinkopf, Stuttgart 1942.
Holbein in England. Sauerlaender, Aarau 1944.
Künstler und König. Huber, Frauenfeld 1946.
Norbert Wolf: Holbein. 1497/98–1543. Der deutsche Raffael.Taschen, Köln 2004, ISBN 3-8228-3166-2. (нім.)
Jeanette Zwingenberger: Hans Holbein der Jüngere. Der Schatten des Todes. Parkstone, Bournemouth 1999, ISBN 1-85995-497-9. (нім.)