|
Товстеньке
    Товсте́ньке — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Колиндянська сільська громада. Адміністративний центр колишньої Товстеньківської сільської ради. НазваНазва села походить, за переказами, від «товстої» землі-чорнозему. Поляки це поселення називали дещо інакше — Тлустеньке (пол. Tłusteńkie), чи Тлусьцєнко (пол. Tłuścienko). ГеографіяРозташуванняРозташоване на лівому березі річки Кривенька (права притока Збруча, басейн Дністра), за 22 км від районного центру та 8 км від найближчої залізничної станції Гадинківці. У селі росте Товстеньський дуб, який мабуть посаджений на честь скасування панщини.[2] ІсторіяДавні часиПерші поселенці мешкали у західній частині села — Жолобку. Вздовж населеного пункту тягнуться стави (54 га). Середньовіччя, Новий ЧасЗнане від XVII ст., згодом згадане у 1785 році. 1880 — в 327 будинках проживала 1921 особа; велика земельна власність належала Корнелеві Городиському. У селі в 1900 року — 2132 жителі, 1910—2095, 1921—1942, 1931—1930 жителів; у 1921 — 414, 1931—458 дворів. Частина малоземельних жителів села еміґрувала до Канади, США, Аргентини. За Польщі функціонувала 3-класна школа з польською мовою навчання. 25 липня 1920 року — відбувся переможний бій 1-го кінного полку чорних запорожців Армії УНР та Донського козацького полку з більшовиками, в результаті якого взято в полон понад 200 червоноармійців. До Першої світової війни діяв духовий оркестр (керівник о. В. Познанський); після війни — аматорський драматичний гурток (керівник Євстахій Ворона), відділ молочарні «Маслосоюзу». 1930 — було створено клітину (осередок) ОУН. Після приходу радянської влади у 1939 році заарештовано за політичну діяльність Віктора Зілинського (загинув у тюрмі); 20–21 липня органи НКВС розстріляли в місті Умані Богдана Голубовича та Євгена Сороківського. В УПА воювали жителі села:
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:
З 10 грудня 2020 року Товстеньке належать до Колиндянської сільської громади.[3] Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1039 осіб, з яких 452 чоловіки та 587 жінок[4]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 929 осіб[5]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
Релігія
У селі є дві каплички (1991, 1998). Пам'яткиУ 1921 році з ініціативи о. Івана Блавацького насипано першу в Галичині символічну могилу Борцям за волю України (відновлено 1990)[7]. Споруджено:
Соціальна сфера, господарствоДіяли філії товариств «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз Українок», «Відродження» та інші; кооператива, молочарня, ґуральня, цегельня, крамниці. Діяли польські товариства «Кулко рольніче»(пол. Kółko rolnicze), «Стшелєц» (пол. Związek Strzelecki) і «Дом Людови» (пол. Dom ludowy). 1940 — примусово організували колгосп, який відновив свою діяльність 1944 році. Нині діють гімназія, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торгові заклади, дитячий садочок; споруджують крохмальний завод. У селі функціонує футбольна команда «Граніт», у 2013 була створена команда «Зоря». ГімназіяУ другій половині XIX століття в селі діяла тривіальна школа (зокрема, у 1871 році), учителем в якій працював Захарій (або Захаріяш) Садовський (пол. Zacharyasz Sadowski).[8]. Надалі її було перетворено на 1-класну народну школу. Учителями в ній працювали: у 1875 році — Захарій (або Захаріяш) Садовський[9], у 1880 — Францішек (або Франц) Щирський (пол. Franciszek Szczyrski).[10] За міжвоєнної Польщі функціонувала 3-класна школа з польською мовою навчання[11]. У 1929 році за кошти жителів села збудовано нове приміщення школи. У радянський час існувала п'ятирічна школа, яка поступово була перетворена на семирічну. При школі діяв театральний гурток. 1979 року школа стала восьмирічною, у ній працювали 11 учителів, які навчали 220 учнів[12][13]. До 2021 року школа підпорядковувалася Чортківській районній раді[14]. Того року загальноосвітню школу I—II ступенів реорганізовано в гімназію, яка перебуває в підпорядкуванні Колиндянської сільської громади. Для розвитку та вдосконалення учнів у школі діють гуртки та секції[джерело?]:
Станом на 2021 рік у 9-ти класах школи навчалося 58 учнів, у школі викладають англійську та німецьку мови[15]. Педагогічний колектив складався з 15-ти педагогів. Серед директорів школи були[16]:
БібліотекаУ книгозбірні в 1898 р. — 90 книг, 1910 — 130, 1938 — 222. У 1884 р. організована перша читальня по вулиці Жолобок; 1897 р. на адресу И.Міштак було надіслано 57 книг, з того і почалася бібліотека. А 28 листопада цього року И.Міштак попросив надіслати ще 35 примірників; 1897 р. при читальні заснована позикова каса, тут відбувалися Шевченківські вечорниці. Читальня також передплачувала газети. У 1900 році — «Газета господарська», «Діло», «Громадський голос» «Свобода». У 1905 р. кожної неділі сходилися люди до хати Миколи Власюка, де читали газети та книги; 1926 р. читальня мала свій дім. Сюди надходили газети «Письмо з Просвіти», «Свобода», «Новий час»; 1938 р. читальня вже мала радіо. Діяли аматорські гуртки сільської молоді та хор; 1906 р. на вулиці Шляхта була заснована читальня «Просвіта» в хаті Івана Вовка. Восени 1939 року бібліотека сільської «Просвіти» була ґрунтовно перевірена НКВД і підшивки періодичних видань були вилучені та знищені разом з десятками та сотнями патріотичних видань. До 2021 року бібліотека була філіалом Чортківської районної централізованої бібліотечної системи Чортківської районної ради[17]. Від 2021 року перебуває у підпорядкуванні Колиндянської сільської громади. Бібліотекарі:
Відомі людиНародилися
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
