|
Давидківці (Чортківський район)
      Дави́дківці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Колиндянська сільська громада. Адміністративний центр колишньої Давидківської сільської ради. До села приєднано хутіри Кадуб та Слобідка. Від вересня 2015 року ввійшло у складі Колиндянської сільської громади. НазваЗа леґендою, у сиву давнину на місці теперішніх Давидківців була пустка. А між лісами біля села — Лиса гора, прихована від ворогів. І ось сюди добрався переселенець із-за Збруча, збудував хатинку й почав виробляти гончарні вироби. Ніхто не пам'ятає його прізвища звали всі його Давидом. Від цього імені й пішла назва села. Відомі й інші версії. Поруч із Лисою горою була Вовча гора — ліс, у якому багато хижих та диких звірів. РозташуванняРозташоване на берегах р. Нічлавки, лівої притока Дністра, за 18 км від районного центру і 9 км від найближчої залізничної станції Озеряни. Через село проліг автошлях Т 2001 Чортків — Скала-Подільська. Територія — 4,05 км². Дворів — 328. Місцевості
ІсторіяСередньовіччя, Новий ЧасПоселення виникло в VII—XII ст. і проіснувало приблизно до XIV—XVII ст. У сільській школі зберігаються: кам'яні сокири та молотки, наконечники з каменю та інше. Під час монголо-татарської навали, містечко було знищене, і його жителі поселилися вздовж р. Нічлави. Перша письмова згадка — 1440 рік.[3] Згадується 16 липня 1449 року в книгах галицького суду[4]. 1519 року польський шляхтич Миколай Іскшицький — ротмістр поточної оборони, майбутній кам'янецький підкоморій і староста, посів частину села та належних до неї поселень після отримання дозволу на її викуп від представників роду Свірчів.[5] Станом на 1530 р. було містечком (Davidkovcze), що належало до Подільського воєводства[6]. Цей статус зберігало і в 1565 р.[6] 1785 — в селі проживала 621 особа. На честь скасування панщини 1848 році в Давидківцях встановлено пам'ятний хрест. Родючими землями в Давидківцях володів Вохович, який заснував фільварок. Після смерті Воховича маєтки передані його далеким родичам — Сімашку і Големському. В панів було до 500 га землі та стільки ж га лісу, у той час, коли всі селяни разом мали 400 га землі. На кожен двір припадало у середньому менше 1 га землі. Багатоземельними були родини Колісників, Гавришків, Соколовських, Големських. Деякі малоземельні селяни еміґрували до США й Канади. XX століттяЗа статистикою, у Давидківцях у 1900 р. — 1470 жителів, 1910 — 1554, 1921 — 1502, 1931 — 1693; 1921 — 294, 1931 — 330 дворів. 1925 — збудовано Народний дім, у селі було чотири корчми. Через переслідування з боку польського уряду змушені були залишити своє село Д. Матвіїв, М. Голомий, М. Клюкай та інші, які згодом стали громадянами більшовицької Росії. 1931 — відбувся страйк сільськогосподарських робітників. 1933 — організоване масове побиття тих, хто виступав проти влади, потерпіли М. Волосінка, В. Карук та багато інших. Деякий період Давидківці були центром однойменної гміни. З 1 серпня 1934[7] до 1939 року село належало до гміни Колиндяни. Від 7 липня 1941 до 24 березня 1944 роках Давидківці перебували під нацистською окупацією. В УПА воювали Василь Бойчук, Олексій Волосінка, Володимир, Мирон, Онуфрій, Станіслава і Степан Наконечні, Адам, Іван та Степан Стебелецькі, Василь і Степан Хамчуки та інші, сім мешканців села — в дивізії «Галичина». Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 82 мешканці Давидківців:
Період Незалежності1998 — головою сільської ради обрано В. Семчишина; головою правління селянської спілки — С. Данилишина. 2000 — на базі господарства «Дружба» створено ПАП «Нива» (директор Г. Товпига). З 29 липня 2015 року Давидківці належать до Колиндянської сільської громади.[8] Релігія
У селі є фігура Матері Божої (1999) та дві каплички. Пам'ятки
У селі є цілюще джерело, над яким понад двох століть тому, з'явився образ Матері Божої після того почало бити джерело.[10] Пам'ятники
Населення
МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
Соціальна сфера, господарствоРодина Сімашків володіли в селі ґуральнею, корчмою, млином. Діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших, кооператива. 1939 — в селі встановлено радянську владу, створено сільську раду в складі: М. Матвіїв — голова, Г. Сенюк — секретар, Л. Скриник, О. Гаврилюк, І. Войтишин. 1941 — примусово організовано колгосп, який відновив свою діяльність 1947 року. 1920—1940 — діяв клуб. Село радіофікували. 1960-х — збудовано дитячий садок. Упродовж 1960—1980 років у Давидківцях споруджено адмінбудинок, медпункт, відділення зв'язку, побут- комбінат, стадіон; Нині працюють школа, клуб, бібліотека, дитячий садок «Барвінок», ФАП, відділення зв'язку, фермерське господарство «Галичина», ПАП «Деметра», ТзОВ «Агротехінвест», МВП «Поділля», СВК «Давидковецький», МП «Ельф», «ТзОВ ВІП-Т», обслуговуючий кооператив "Садівницьке товариство «Білі лелеки», кілька торгових закладів. БібліотекаУ 1953—1955 роках засновано сільську бібліотеку. В той час бібліотека знаходилася в приміщені сільського клубу. У 1979 році бібліотеку було перенесено в приміщення правління колгоспу. У 2003 році бібліотеку перенесено в будинок Давидківської сільської ради. До 2016 року бібліотека була філіалом Чортківської районної централізованої бібліотечної системи Чортківської районної ради[12]. Від 2016 року перебуває у підпорядкуванні Колиндянської сільської громади. Керівництво:
Відомі людиНародилися
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
