Станом на 1880 рік складалася з 11 поселень, 8 сільських громад. Населення — 9862 особи (4886 чоловічої статі та 4976 — жіночої), 1216 дворових господарств[1].
Тали — колишнє державне село при річці Богучар за 34 верст від повітового міста, 5653 особи, 680 дворів, православна церква, поштова станція, 4 лавки, 2 постоялих двори, шкіряний завод, 4 ярмарки на рік. За 15 верст — паровий млин.
Атаманський (Талуновка) — колишній державний хутір, 534 особи, 80 дворів.
Бугаївка — колишня державна слобода при річці Богучар, 728 осіб, 90 дворів, православна церква, 12 вітряних млинів.
Колесніковка (Стройне) — колишня державна слобода, 799 осіб, 90 дворів, православна церква, 17 вітряних млинів.
Рудаєвка — колишня державна слобода, 560 осіб, 74 двори, молитовний будинок, 11 вітряних млинів.
За даними 1900 року у волості налічувалось 12 поселень із переважно українським населенням, 7 сільських товариств, 51 будівля та установа, 1460 дворових господарств, населення становило 10 298 осіб (5243 чоловічої статі та 5055 — жіночої)[3].
1915 року волосним урядником був Микита Миколайович Бірюков, старшиною — Федір Семенович Євстигнєєв, волосним писарем — Микола Павлович Поліщук[4].
.png)