Стара Мілова

село Стара Мілова
рос. Старая Меловая
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Воронезька область
Муніципальний район	Петропавловський
Поселення	Староміловське сільське поселення
Код ЗКАТУ:	20237844001
Код ЗКТМО:	20637444101
Основні дані
Час заснування	1716
Населення	2197 осіб (2014) [1]
Поштові індекси	397673
Телефонний код	+7 47365
Географічні координати:	50°16′44″ пн. ш. 40°51′40″ сх. д.
Часовий пояс	UTC+4
Водойма	р. Подгорна
Мапа
Стара Мілова Стара Мілова

Стара Мілова (рос. Старая Меловая) — село у Російській Федерації, Петропавловському районі Воронізької області. Адміністративний центр Староміловського сільського поселення. Належить до українських територій Східної Слобожанщини.

Населення становить 2197 осіб (1030 дворів) за даними 2014 року, переважно українці.

Історія

За даними 1859 року у казенному селі Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 6621 особа (3254 чоловічої статі та 3367 — жіночої), налічувалось 920 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 2 каплиці, училище, 4 ярмарків на рік[2].

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Старо-Міловатської волості, мешкало 7683 особи, налічувалось 1199 дворових господарств, існували 3 православні церкви, 2 школи, 7 лавок, 5 ярмарків на рік[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6519 осіб (3245 чоловічої статі та 3274 — жіночої), з яких всі — православної віри[4].

За даними 1900 року у селі мешкало 6527 осіб (3250 чоловічої статі та 3277 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 1019 дворових господарств, існували православна церква, 9 громадських будівель, земська школа і церковно-приходська школа, 2 мануфактурних, дріб'язкова і 2 винних лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік[5].

Населення

Чисельність населення

2010[6]
2109

Джерела

• (рос.) Стара Мілова

Примітки

1. Наше поселення (рос.)
2. рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 960)
3. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-34. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
5. рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5536)
6. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)