Симпатоміметики
Симпатоміметики — лікарські засоби, що імітують дію адреналіну або норадреналіну, викликаючи ефекти активації симпатичної автономної нервової системи або її частин[джерело?][уточнити][a]. Симпатоміметичні засоби поділяються на групи за двома ознаками. Першою є тип рецепторів на які діє препарат. Другою — спосіб дії. Він може бути прямим (через активацію рецептора) та опосередкованим. Деякі препарати діють як прямим шляхом, так і опосередковано. РецепториДія лікарського засобу (переважно це стосується препаратів прямої дії) залежить від його взаємодії із певним типом рецептора. Рецептори до даних сполук представлені серпентинами. Важливими для фізіологічних ефектів викликаних симпатоміметиками є наступні типи G-білків:
Типи рецепторівАдренорецепториТип альфа представлений α1[en] (3 підтипи)- та α2[en] (3 підтипи)-адренорецепторами[en]. Рецептори типу α1 через білки Gq активують фосфоліпазу C. Фермент гідролізує поліфосфоінозитиди до утворення інозитол-1,4,5-трифосфату (IP3)[en] та діацилгліцеролу (DAG). IP3 сприяє виходу Ca2+ із внутрішньоклітинних депо, що призводить до підвищення його концентрації в цитоплазмі та активації кальцій-залежних протеїнкіназ. Також активація цих рецепторів може збільшувати надходження Ca2+ до клітини через плазматичну мембрану клітини. Діацилгліцерол із Ca2+ + активує протеїнкіназу C, яка модулює активність багатьох сигнальних шляхів у клітині. Рецептори типу α1 активують сигнальні шляхи, що стимулюють тирозинкінази. Виявлено, що рецептори α1активують мітогенактивовані протеїнкінази (MAP-кінази) та поліфосфоінозитол-3-кіназу (PI-3-кіназу). Рецептори α2 зв’язані з регуляторним білком Gi, що виконує функцію інгібування. Він зменшує активність аденілатциклази, що викликає зменшення концентрації цАМФ у цитоплазмі. Рецептори α2 регулюють активність іонних каналів та ферментів, що беруть участь у передачі сигналу. Тип бета представлений β1, β2 та β3 рецепторами. Всі три підтипи рецепторів через білок Gs активують аденілатциклазу. Ці адренорецептори також можуть активувати потенціал-залежні кальцієві канали[en] у серцевому м’язі. Також ці рецептори можуть зв’язуватися із білками Gq. Рецептор β3 має меншу спорідненість до агоністів ніж рецептори β1 та β2, але стійкіший до десенсибілізації. Дофамінові рецепториДофамін викликає біологічні ефекти опосередковані його взаємодією із дофаміновими рецепторами (5 підтипів, з точки зору терапії важливі 3). Важливу роль ці рецептори відіграють у регуляції функціонування головного мозку та судин черевної порожнини та нирок. Рецептор D1 асоційований з активацією аденілатциклази. Рецептори D2 діють на аденілатциклазу антагоністично відносно дії рецепторів D1, а також відкривають калієві канали та зменшують надходження кальцію до клітини. При збільшенні концентрації лікарської речовини, вона може взаємодіяти зі спорідненими типами рецепторів. Також ефекти препарату можуть залежати від експресії генів підтипів рецепторів у певній тканині. Регуляція активності рецепторівВідповіді на зв’язування речовини адренорецептором регулюють також інші гормони та ліки, вона залежить від віку та різних патологічних станів. Десенсибілізація[en] відповідей опосередкованих рецепторами зв’язаними з G-білками поділяється на дві категорії. Повторна або довготривала активація агоністом викликає гомологічну десенсибілізацію. Якщо десенсибілізація одного рецептора його агоністами призводить до сенсибілізації іншого рецептора (який не був активований агоністом безпосередньо), то така десенсибілізація є гетерологічною. Також незалежні від G-білків сигнальні шляхи можуть бути активовані аррестинами[en]. Поліморфізм рецепторівДеякі поліморфізми мають клінічне значення, змінюючи схильність до таких патологій як серцева недостатність, а також модулюють реакції на терапевтичні засоби від астми. Хімічна структура симпатоміметичних засобівВихідною сполукою, з якої отримуються симпатоміметичні засоби є фенілетиламін, що складається з бензольного кільця з боковим ланцюгом етиламіну. Катехоламіни є групою сполук які мають –OH групи в положеннях 3 та 4 бензольного кільця. Катехоли з різною сопрідненістю до α- та β-адренорецепторів отримуються завдяки заміщенням водню:
Хімічна структура визначає, крім спорідненості до підтипу рецептора, фармакокінетичні властивості та біодоступність лікарської речовини. Заміщення на бензольному кільціНаявність –OH групи в положеннях 3 та 4 бензольного кільця робить катехоламіни найбільш потужними активаторами α- та β-адренорецепторів. Відсутність однієї з цих(або обох) –OH груп суттєво знижує спорідненість речовини до рецептора. З іншого боку наявність цих груп робить катехоламіни субстратом для катехол-О-метилтрансферази(COMT), завдяки чому, наприклад катехоламіни не можуть прийматися перорально. Також наявність цих –OH груп погіршує поширення катехоламінів у центральній нервовій системі. Заміщення в аміногрупіІснує залежність між розміром алкільного замісника в аміногрупі із силою активації сполукою β-адренорецепторів. Є й зворотня залежність: таке збільшення замісника знижує ефективність активації α-адренорецепторів. Заміщення водню на α-вуглеціБлокують окислення речовини моноаміноксидазою(МАО), пролонгуючи час дії препарату. Деякі фенілізопропіламіни додатково мають здатність до витіснення катехоламінів із місць депонування в норадренергічних нервах. Заміщення водню на β-вуглеціβ-гідроксильна група має значення для зберігання симпатоміметичних амінів у везикулах нервових закінчень. Таку групу має більшість агоністів прямої дії. ПрикладиЕндогенні катехоламіни
Симпатоміметики прямої діїα-адреноміметикиα1-адреноміметики
α2-адреноміметики
β-адреноміметикиБета-адреноміметики (заст. Бета-адреностимулятори) β1-адреноміметики
β2-адреноміметики
Симпатоміметики змішаної дії
Симпатоміметики непрямої діїПідсилюють дію ендогенних катехоламінів шляхом:
Кокаїн та селективні блокатори NET, такі як атомоксетин і ребоксетин[en], порушують повернення норадреналіну із синаптичної щілини, що призводить до збільшення активацій адренорецепторів. Даний ефект може викликати картину місцевої симпатичної реакції, але він часто врівноважується стимуляцією центральних (стовбур головного мозку) α2-адренорецепторів. Амфетамін-подібні
Інгібітори зворотнього захоплення норадреналіну
Агоністи дофамінових рецепторів
ВикористанняСимпатоміметичні лікарські засоби вводяться в організм пацієнта наступними способами: перорально, ректально, місцево, внутрішньовенно, внутрішньоматочно, ендотрахеально та інгаляційно. Схвалені FDA показання для використання симпатоміметичних засобів:
Коментарі
Примітки
Література
|