Працював електромонтером у Фастові. Займався вільною боротьбою. Від 2000 р. приватний підприємець.
Був активним громадським діячем, учасником «Помаранчевої революції» 2004 року, а також податкового Майдану 2010 р.
Залишились два сини, дружина, мати.
На Майдані
Андрій був бійцем Сьомої Сотні Самооборони Майдану, а також у Самообороні м. Фастова.
Загинув 20 лютого2014 року від кульового поранення. Разом з групою інших протестувальників прикривав відхід основної частини майданівців під час першого наступу на позиції «Беркуту» того дня. Отримав смертельне поранення у 9:08 на пішохідному переході біля готелю «Україна».
Вшанування пам'яті
Похорон відбувся на 22 лютого, похований на Інтернаціональному кладовищі у м. Фастів. На будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку. Також, у місті Фастові його ім'ям названо вулицю та провулок[1].
Нагороди
Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[2]
Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[3]
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 14 лютого 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)