|
Нігоян Сергій Гагікович
Сергі́й Га́гікович Нігоя́н (вірм. Սերգեյ Նիգոյան; 2 серпня 1993, Березнуватівка, Солонянський район, Дніпропетровська область, Україна[2] — 22 січня 2014, Київ, Україна) — учасник, активіст і один із бійців 3-ї сотні Самооборони Майдану[3], вбитий під час протистояння на вулиці Грушевського в Києві. Один із перших загиблих на Майдані[4]. Громадянин України вірменського походження. Герой України (2014, посмертно). ЖиттєписНародився та проживав у селі Березнуватівці. Батько та мати — вірмени, був єдиною дитиною в сім'ї. Родина Сергія Нігояна переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаном села Навур[5], рятуючись від війни в Нагірному Карабасі (Арцасі)[6]. Родина вважалася благополучною, Сергій у селі користувався повагою[7], вважався спокійним, працьовитим і справедливим[8]. Проживав на вулиці Тараса Шевченка, односельці розповідали, що він дуже цьому радів.[9] У 2011 році вступив до Дніпродзержинського коледжу фізичного виховання, навчався за фахом «вчитель фізкультури»[8], але був відрахований 2013 року[10]. Активно займався карате, в 2012 році посів третє місце на чемпіонаті Дніпродзержинська з кіокушинкай карате[11]. Захоплювався радіотехнікою[12]. Мріяв вступити до Дніпропетровського театрально-художнього коледжу та вчитися на актора[13]. Україномовний. Патріот України і Вірменії[13]. Був ідейним, мав активну життєву позицію та переконання, що Україна мусить бути демократичною[14].  На барикаді на вулиці Михайлівській біля Будинку профспілок у ніч штурму Майдану 11 грудня 2013 року Учасник Євромайдану з 8 грудня 2013 року. Приїхав з власної ініціативи, попередньо не повідомивши батьків. Не підтримував жодного з партійних лідерів, а свій приїзд пояснив так: «зрозумів, що повинен бути за Майдан». На Майдані був охоронцем, жив у наметах разом з протестувальниками з Львівщини та Івано-Франківщини, а також у Будинку профспілок. Приїжджав додому на початку січня, проте, попри вмовляння родини, вирішив повернутися на Майдан.[15] Запам'ятався багатьом учасникам своїм колоритмом, запалом та патріотичними висловлюваннями[16]. У грудні з Сергієм записали відео на фоні барикад, де він читає поему «Кавказ» Шевченка[17]. Загинув 22 січня 2014 року від поранення спричиненого свинцевою картеччю[18] під час подій біля стадіону «Динамо» на Грушевського під час Революції Гідності. Сергія було застрелено близько шостої години ранку, в момент, коли ще тривало перемир'я між мітингувальниками та «Беркутом»[13]. 26 січня 2014 Сергія Нігояна поховали на сільському кладовищі його рідної Березнуватівки. До невеликого віддаленого села провести Нігояна в останню путь зібралося понад 2000 людей. Похоронне богослужіння в сільському будинку культури очолили голова Вірменської апостольської церкви в Україні архієпископ Григоріс Буніатян та митрополит Московсько-Богородський УПЦ (КП), уродженець Дніпропетровщини Адріан (Старина). Труну опустили в могилу під гімн України[19][20]. Розслідування обставин загибеліНа початку 2017 року начальник департаменту спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк заявив, що епізод з вбивством Нігояна, Жизневського та Сеника не мав прогресу, оскільки перша експертиза, яка проводилась представниками колишньої влади, показала, що постріли були здійснені з відстані до 3 метрів, а кордон правоохоронців знаходився набагато далі. Ця експертиза проводилась впродовж місяця після вбивства[21]. Додаткові експертизи показали, що постріли були здійснені з відстані понад 20 метрів, таким чином до кола підозрюваних потрапляють правоохоронці, які застосовували помпові рушниці[21][22]. Вшанування пам'яті    Вірменська громада Дніпра пом'янула загиблого 23 січня у вірменській церкві міста та заявила, що домагатиметься встановлення гідного пам'ятника, пам'ятної стели або перейменування на честь Нігояна вулиці в його рідному селі[23][24]. Народний депутат України Олександр Бригинець повідомив, що клопотатиме про те, щоб назвати площу перед стадіоном «Динамо» імені Валерія Лобановського на честь Сергія Нігояна[25]. На честь Сергія Нігояна та інших загиблих на Грушевського в Тернополі названо площу Героїв Євромайдану[26]. У львівському Храмі святих апостолів Петра й Павла (костелі єзуїтів) відбулася поминальна літургія по Нігояну[27]. У Єревані також вшанували пам'ять загиблого: на мітингу, що відбувся біля посольства України у Вірменії, його порівняли з жертвами розгону 1 березня 2008 акції проти фальсифікацій президентських виборів у Вірменії[28]. Український композитор Валентин Сильвестров присвятив Сергієві Нігояну свій диптих «…І вам слава, сині гори» та «Со святими упокой…»[29]. Музикант і громадський діяч Святослав Вакарчук прокоментував смерть Нігояна так[25]:
Колишній посол України у Вірменії, перекладач Олександр Іванович Божко висловився про Сергія Нігояна[30]:
У вірменському місті Спітаку площу імені Януковича «перейменували» на честь Сергія Нігояна: група активістів влаштували акцію та наклеїли на таблички з назвою площі наліпки з написом «Площа імені Сергія Нігояна» (вірменською і українською мовами).[31][32] 27 березня 2014 року 24 сесія Бережанської міської ради перейменували вулицю Галана в Бережанах на вулицю Сергія Нігояна.[33] 28 січня 2015 року рішенням Дніпропетровської міської ради проспект Калініна у Дніпрі було перейменовано на проспект Нігояна.[34] В червні 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасував рішення міської ради про перейменування. Міська влада оголосила про намір або оскаржити це рішення, або провести громадські слухання про нове перейменування[35] Проведені 14 грудня 2017 року громадські слухання підтвердили перейменування.[36], яке таким чином стало остаточним.[37]
Телеканал «1+1» створив документальний фільм «Жіночі обличчя революції»[38], однією із сюжетних ліній якого є розповідь студентки Діани Гебре — «дівчини, яка закохалася в простого хлопця, а втратила героя». У рамках всеукраїнської акції вшанування пам'яті загиблих героїв Небесної сотні в селі Березнуватівці відкрили пам'ятну дошку на стіні школи, де навчався Сергій Нігоян. Також на його честь назвали центральну алею[39]. У липні 2014 року в Березнуватівці йому встановлено пам'ятник[40]. У Києві на стіні будинку по вул. Михайлівській, 24-26, поруч зі сквером Небесної сотні, художник з Лісабона Vhils (Алешандре Фарту) створив велике графіті з портретом Сергія Нігояна.[41] Кабінет Міністрів України 15 листопада 2017 р. заснував в числі стипендій імені Героїв Небесної Сотні для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності, які здобувають вищу освіту стипендію імені Сергія Нігояна за спеціальністю «Сценічне мистецтво». [42] У 2018 році, в пам'ять про Сергія Нігояна, ГО «Родина Героїв Небесної Сотні» та творче об'єднання «Вавилон'13» започаткували «Відзнаку імені Героя Небесної Сотні Сергія Нігояна», в рамках якої щороку 2 серпня (у день народження Сергія) проводитиметься конкурс творчих робіт на його честь[43][44][45]. 21 лютого 2022 року в Дніпрі вшанували пам'ять героїв, які загинули під час Революції Гідності, під час якої голосом Сергія Нігояна було озвучено уривок з поеми Тараса Шевченка "Кавказ".[46] 19 січня 2023 року в місті Ізюм вулицю Булгакова перейменували на вулицю Сергія Нігояна. Нагороди
Галерея
Див. такожПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.JPG)
