Розлад сну — група порушень сну, що можуть стосуватися його тривалості та якості. Деякі розлади сну є настільки серйозними, що порушують нормальне фізичне, розумове та емоційне функціонування. Для діагностування використовують полісомнографію та актиграфію[en].
Розлади сну розділяють на кілька груп: диссомнії, парасомнії, розлади циркадного ритму сну та інші розлади, зокрема спричинені медичними або психологічними умовами. Безсоння, тобто стан, коли людині важко засинати або підтримувати стан сну без очевидної причини[10] є найпоширенішим розладом сну.[11] Серед інших апное уві сні (короткочасне припинення дихання уві сні), нарколепсія (напади сну протягом дня), гіперсомнія (надмірна сонливість у невластивий час), сонна хвороба (порушення циклу сну через інфекцію), сомнамбулізм (ходіння уві сні), нічні жахи.
Існує складний взаємозв’язок між порушеннями сну у дітей із розладами нервово-психічного розвитку, емоційними, поведінковими та інтелектуальними розладами ( РНЕПІР [ернепір], англ.neurodevelopmental, emotional, behavioral and intellectual disorders: NDEBID). РНЕПІР включає кілька станів, таких як дефіцит уваги/гіперактивність, розлади аутистичного спектру, церебральний параліч, епілепсія та порушення навчання (інтелектуальні розлади). До 75% дітей та молодих людей з РНЕПІР страждають від різних типів безсоння.[12]
↑Модифіковано[ким?][коли?] з International Classification of Sleep Disorders, підготовлено Diagnostic Classification Committee, Thorpy MJ, Chairman, American Sleep Disorders Association, 1990
Жигайло Н. І., Волошина О. Є. Психотерапія порушень сну: трансдіагностичний підхід. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія» : науковий журнал. Острог : Вид-во НаУОА, червень 2021. No 13. С. 39–48.
