Золпідем при прийомі всередину швидко всмоктується та розподіляється в організмі, біодоступність препарату при пероральному прийомі складає 70 % у зв'язку із ефектом першого проходження через печінку, максимальна концентрація в крові досягається протягом 0,5—3 годин. Золпідем створює високі концентрації у багатьох тканинах організму, проходить через гематоенцефалічний бар'єр[3][6], через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко.[2] Метаболізується препарат в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться золпідем із організму переважно з сечею у вигляді метаболітів (56 %), частково виводиться з калом (37 %). Період напіввиведення золпідему коливається від 0,7 до 3,5 годин, цей час може збільшуватися при печінковій недостатності.[3][6]
Показання до застосування
Золпідем застосовується при хронічних, транзиторних і епізодичних формах безсоння з утрудненим засинанням.[3]
Побічна дія
При застосуванні золпідему побічні ефекти спостерігаються нечасто, найчастішими з них є головний біль, запаморочення, сонливість, диспептичні явища.[6] Проте при його застосуванні нерідко спостерігаються випадки формування звикання до золпідему, а при передозуванні препарату описані смертельні випадки.[1] Іншими побічними ефектами препарату є[3]:
Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — шкірний висип, свербіж шкіри.
При передозуванні золпідему спостерігається різка загальмованість, виражена сонливість, порушення свідомості з переходом у кому та летальний кінець. Як антидот золпідему при передозуванні може застосовуватися флумазепіл, що є специфічним антидотом бензодіазепінових рецепторів.
Золпідем випускається у вигляді таблеток по 0,00175; 0,0035; 0,005; 0,00625; 0,01 і 0,0125 г; розчину для перорального застосування із вмістом діючої речовини 5 або 10 мг/мл.[4][7]