Амбро́сій Феодо́сій Макро́бій (лат.Ambrosius Theodosius Macrobius), V століття н. е.) — давньоримський письменник, філолог, філософ і теоретик музики.
Життєпис
Про життя Макробія збереглося вкрай мало достовірних відомостей. Припускають, що родом він був з Північної Африки (за свідченнями багатьох античнихгеографів і істориків) там мешкало плем'я macrobii, «довгожителі». Збереглися відомості про те, що людина з іменем Макробій обіймала посади префекта в Іспанії та проконсула в Африці. На підставі факту, що в той час такі високопосадовці могли бути лише християнами, можна зробити висновки про релігію Макробія, хоча в його творах немає специфічно християнських рис.
Доробок
Сторінка зі «Сну Сціпіона» ілюструє космогонічні уявлення Макробія: Земля в центрі ВсесвітуКарта світу Макробія
Значення Макробія в історії літератури визначають два його твори: «Сатурналії (лат.Convivia Saturnalia) і «Сон Сципіона» (лат.Somnium Scipionis). У першому творі, зверненому до Макробієвого сина Євстахія, автор спочатку розмірковує про походження свята Сатурналій, потім переходить до оцінки переваг Вергілія та інших античних письменників, а також до міркувань на різні теми та анекдотів з життя великих людей минулого. У цьому «Сатурналії» близькі до книг таких пізньоантичних авторів, як Авл Геллій або Афіней. Твір Макробія особливо цінний тим, що в ньому збережена величезна кількість цитат і фрагментів з втрачених творів античної літератури. Одне зі свідчень «Сатурналій» — про облогу Ольвії полководцем Зопіріоном — є унікальним для розуміння античної історії на теренах України.[2]
«Сон Сципіона» є своєрідним коментарем до епізоду, який викладено в шостій книзі трактату Цицерона «Про державу» (лат.De re publica): римський полководець Сципіон Африканський уві сні подорожує по просторах космосу, відвідує інші світи і бачить майбутнє. Макробій інтерпретує сон Сципіона в дусі неоплатонічної філософії й у зв'язку з ним міркує про гармонію космосу, про Світову душу, про магічне значення чисел, пророцтв, тлумачення сновидінь і тощо Теорія музики Макробія (Кн. II, гл.1-2) компілятивна; мета її — адаптація грецької науки на латинському ґрунті. Макробій розповідає історію про числові закони музики Піфагора, викладає піфагорійське вчення про 5 консонансів (кварта, квінта, октава, октава з квінтою, подвійна октава) [3], про неподільність цілого тону на 2 рівні частини (малий півтон він називає Лімою, приписуючи її відкриття Платонові), порівнює будову Світовій душі з музичними інтервалами, асимілює інші тривіальні для античної науки відомості.
«Сон Сципіона» був надзвичайцно популярним у Середньовіччі і дотепер становить інтерес як виклад поглядів неоплатонізму на предмети, що знаходилися поза розглядом інших філософів цього напрямку.
Трактат Макробія з граматики під назвою «Про схожість і відмінності грецьких та латинських дієслів» (лат.De differentiis et societatibus graeci latinique verbi) зберігся лише у скороченому переказі, який традиційно, але не цілком імовірно приписується Іоаннові Скоту Еріугені.
Видання і переклади
Макробій вручає сувій своєму синові Євстахію. З середньовічного рукопису «Сну Сципіона» (Італія, близько 1100 р.).
↑Див. Крисаченко В. С., Україна на сторінках Святого письма та витяги з першоджерел…, — Київ: Наукова думка, 2000, с. 56
↑ Знамениту проблему консонантної кварти з октавою (8:3) Макробій замовчує.
Література
Ернст Роберт Курціус, Європейська література і латинське середньовіччя, пер з нім. Анатолій Онишко. — Львів: Літопис, 2007 (про Макробія див. Екскурс V § 3).
Лосев А. Ф. § 2. Макробий // История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития: в 2-х книгах/ В. С. Походаев. — М.: Искусство, 1992. — Кн. 1. — С. 140—152
Уколова В. И. § XXXVI Узоры на покрывале Прозерпины: культура последнего века римской империи// Античность: История и культура: Учеб. пособие в 2-х томах для учащихся старших классов школ, гимназий, лицеев/ Д. Клюев. — М.: ТЕРРА — книжный клуб, 1999. — Т. 2. — С. 252—274
Петрова М. С. Макробий Феодосий и представление о душе и о мире. / Институт всеобщей истории РАН. — М.: Круг, 2007.
Петрова М. С. Онейрокритика в Античности и в Средние века (на примере Макробия) // Интеллектуальные традиции античности и средних веков (Исследования и переводы). М.: Кругъ, 2010. С.176-228.
Jacques Flamant: Macrobe et le néo-platonisme latin, à la fin du IVe siècle, Brill, Leiden 1977. ISBN 90-04-05406-5
Pedro Paolo Fuentes González: Artikel Macrobius, in: Richard Goulet (Hrsg.): Dictionnaire des philosophes antiques, Bd. 4, CNRS Editions, Paris 2005, S. 227-242
Ekkehart Syska: Studien zur Theologie im ersten Buch der Saturnalien des Ambrosius Theodosius Macrobius, Teubner, Stuttgart 1993. ISBN 3-519-07493-1
Brigitte Englisch: Die Artes liberales im frühen Mittelalter (5.-9. Jahrhundert). Das Quadrivium und der Komputus als Indikatoren für Kontinuität und Erneuerung der exakten Wissenschaften zwischen Antike und Mittelalter, Stuttgart 1994. ISBN 978-3-515-06431-6
Douglas Kelly: The Conspiracy of Allusion. Description, Rewriting, and Authorship from Macrobius to Medieval Romance, Brill, Leiden 1999. ISBN 90-04-11560-9
