Народився 16 липня 1928 року в нью-йоркському Брукліні[8]. Його батько Девід був страховим брокером[9], походив з роду польських єврейських імігрантів. Мати Рейчел працювала вчителькою[10]. В Роберта була сестра Джоан, з якою він часто бував на фермі в дядька[11]. Коли Роберту виповнилося приблизно чотири роки, батьки переїхали з Нью-Йорка до Нью-Джерсі, спочатку до Вест-Оранджу, потім до Мейплвуда. З дитинства багато читав і ще бувши школярем пробував написати роман[10].
В юності Шеклі мав різні підробітки: працював ландшафтним садівником, продавцем кренделів, барменом, молочником і в студії ручного розпису краваток[12]. Щойно йому виповнилося 18, Роберт пішов добровольцем до війська[13]. 1946—1948 служив в армії США під час Корейської війни[8], де друкував документи та редагував полкову газету[13].
Після армії повернувся до Нью-Йорка, де вступив до Нью-Йоркського університету, 1951 здобув ступінь бакалавра мистецтв[8]. Бувши студентом, познайомився з Барбарою Скадрон, його першою дружиною[14]. Він винайняв квартиру в Риджфілд Парку, а працював металургом та робітником на авіазаводі[12], не покидаючи мрії писати оповідання[14]. Свої перші твори написав під час двотижневого страйку робітників[15]. У наступні роки продавав свої оповідання всім науково-фантастичним журналам, таким чином було опубліковано кілька сотень його творів, переважно — в журналі «Galaxy»[8].
В 1960-і журнали стали втрачати популярність через поширення телебачення. Роберт Шеклі взявся видавати романи, розлучився з Барбарою та одружився з Зівою Квітні[16], придбав вітрильник[17]. З середини 1960-х років часто подорожував, жив у Мексиці, на Ібіці, в Лондоні та Парижі[18]. Під час проживання на Ібіці став вживати наркотики: марихуану, ЛСД, псилоцибінові гриби, гашиш. Впав у залежність від барбітуратів, які приймав як снодійне[19]. Здоров'я Шеклі дедалі погіршувалося, він пережив два інфаркти і лікар порадив повернутися до США, де письменник міг отримати лікування[20]. Перед поверненням у Нью-Йорк здійснив подорож по Азії та до Франції[21]. 1980 року повернувся до США, де кілька років працював редактором художньої літератури в журналі «Omni»[18]. Наприкінці життя страждав на емфізему легень[9].
У квітні 2005 письменник відвідав Україну, був запрошений на фестиваль «Портал-2005». Проте в Києві фантастові стало зле. Анонімний шанувальник оплатив його лікування. Коли Робертові Шеклі покращало, його доправили на батьківщину. Після повернення до США, йому стало гірше і 9 грудня 2005 в приватній лікарні в Поукіпсі (штат Нью-Йорк) він помер[22] від аневризми в мозку[9].
Творчість
Обкладинка «Galaxy», грудень 1956 р. Перше оповідання в номері — «Проблема туземців» Роберта Шеклі
Роберт Шеклі відомий як майстер гумористичної наукової фантастики, зокрема оповідань. Утім, за життя він видав і декілька успішних романів. Провідна тема творчості Шеклі — самообмани, якими супроводжуються уявлення про розвиток науки й техніки[8]. Часто в його творах розвиток технологій посилює проблеми суспільства, які повинен був би вирішувати; гадані прекрасні й утопічні місця при ближчому розгляді виявляються жахливими. Герої Шеклі — це типово звичайні, невиразні люди, що потрапляють у незвичайні ситуації[23]. Він багато висміював популярні теми наукової фантастики та іноді називається попередником Дугласа Адамса, автора «Автостопом по галактиці» (1979)[8]. Роберт Шеклі називав своїми натхненниками Олдоса Гакслі, Марка Твена, О. Генрі та Віктора Гюго, і зазначав, що форма його оповідань була сформована більше поезією, ніж прозовими романами[18]. Сам Шеклі не раз заявляв, що волів би, щоб його порівнювали з Францом Кафкою[24].
У 1950-і Роберт Шеклі писав багато короткої прози, яку публікував у журналах, таких, як «Galaxy Science Fiction» і «Fantasy & Science Fiction»[25]. Першим оповіданням стало «Заключний іспит» (1951)[24]. Він був настільки плідним автором, що редактори наполягали, аби Шеклі публікувався під псевдонімами і відповідно до одного номера журналу поміщалося декілька його творів[8]. Ці журнали значною мірою завдячують своєму успіху Шеклі, чиї оповідання задавали тон, який наслідували інші письменники[18]. На початку письменницької кар'єри він крім того створював сценарії для епізодів науково-фантастичного телесеріалу «Капітан Відео» та сценарій для фільму «Пастка на людей»[26].
Другий період його творчості почався з публікації роману «Корпорація „Безсмертя“» (1958—1959). У 1960-х роках Шеклі написав кілька романів, які поєднували «химерні» сюжети, метафізичні спекуляції та комічну сатиру. Типовий сюжет від Шеклі є епізодичною оповіддю, структурованою як своєрідна екскурсія в певне сатиричне науково-фантастичне середовище[25], де головний герой має доволі пасивну роль[18].
На 1970-1980-і роки припав спад творчості Шеклі, але саме в цей час він написав декілька своїх найсильніших романів[25].
Шеклі повернувся до написання оповідань у 1990-і[25]. В цей час він видавав також романи-новелізації за мотивами відомих кінофільмів і телесеріалів: «Чужі», «Вавилон 5» і «Зоряний шлях»[27].
Родина
Був одружений п'ять разів з: Барбарою Скадрон, Зівою Квітні, Еббі Шульман, Джей Ротбелл, Гейл Даною[24]. Мав доньок від другої та третьої дружин[18].
Бібліографія
Псевдоніми: Філліпс Барбі (Phillips Barbee), Філліп Барбі (Phillip Barbee), Нед Ленг (Ned Lang), Фінн О'Донневан (Finn O'Donnevan)[28]. Загалом написав 15 романів і понад 400 оповідань[9].
Переклади українською
Царська воля // Кришталеві небеса. Збірка, переклад Леоніда Василенка, 1969
Планета за кошторисом (Budget Planet) // Колиска на орбіті. Збірка, переклад Петра Соколовського, 1983
Координати чудес(Dimension of Miracles), переклад Анатолія Онишка, 1991
Злочинна цивілізація(The Status Civilization), переклад Олександра Коваленка, 1991
Жертва з космосу // Пригоди, подорожі, фантастика. Збірка, переклад Людмили Бутенко, 1991
Безіменна гора // «Всесвіт», 1991/3, переклад Ігоря Гарника
Безсмертя задарма // Всесвіт, 1995/8-9, переклад Владислава Носенка
Ворогові — вдвічі більше // Всесвіт, 1996/4, переклад Івана Яндоли
Заборонена зона, 83/6
Найперша жертва // Всесвіт, 1992/5-6, переклад Людмили Бутенко
Прохач у космосі // Всесвіт, 1998/7, переклад Петра Таращука
Дипломатичний імунітет / Всесвіт, 1998/7, переклад Петра Таращука
Запах думок // Всесвіт, 2001/7-8, переклад Вячеслава Вишневого
Незамінна річ // Всесвіт, 2001/7-8, переклад Вячеслава Вишневого
Сезон риболовлі // Всесвіт, 2001/7-8, переклад Вячеслава Вишневого
Смак пудингу // Всесвіт, 2001/7-8, переклад Вячеслава Вишневого
Остаточна зброя // Всесвіт, 2001/7-8, переклад Вячеслава Вишневого
Остання збірка: Оповідання. — К.: Зелений пес. Гамазин, 2006
