Владко Володимир Миколайович

Володимир Владко
Владко Володимир Миколайович
Ім'я при народженніЄремченко Володимир Миколайович
ПсевдонімВладко
Народився26 грудня 1900 (8 січня 1901)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер21 квітня 1974(1974-04-21) (73 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьпрозаїк, журналіст
Мова творівукраїнська
Напрямокнаукова фантастика
Жанрнаукова фантастика
ПартіяКПРС
НагородиОрден «Знак Пошани»
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Володи́мир Микола́йович Владко́ (справжнє прізвище Єре́мченко, 26 грудня 1900 (8 січня 1901)(19010108), Петербург — 21 квітня 1974, Київ) — український письменник-фантаст, журналіст та театральний критик.

Біографія

Народився в родині службовця. Початкову освіту здобув у реальному училищі, згодом закінчив Інститут народної освіти. Таким чином майбутній письменник мав глибокі та всебічні знання, вільно володів англійською мовою і латиною, знав про найновітніші відкриття в галузі науки і техніки.

Рано втратив батька, почав працювати журналістом у різних друкованих виданнях.

Його книги почали друкуватися з грудня 1917 року. Перша книга «Донбас — золота країна» (1930). Як письменник-фантаст дебютував повістю «Ідуть роботарі», відзначеною в 1929 році премією на всеукраїнському конкурсі. Потім одна за одною виходять його книги: «Чудесний генератор», «Аргонавти Всесвіту», «12 оповідань», «Дорога скіфів» («Нащадки скіфів»). У «Чудесному генераторі» письменник, полишивши космічні світи, звертається до земних проблем, ніби передбачаючи епоху радіолокації та телебачення, велике майбутнє хвиль ультракороткого діапазону.

Військово-фантастичний роман Владка «Аероторпеди повертають назад» (1934) малює вигадану війну СРСР з уявними капіталістичними країнами — Великосаксією, Швабією і Остерією, які для нападу зокрема використовують бактеріологічну зброю. У боях супротивники застосовують стратосферні літаки, стрибаючі танки та радіокеровані, начинені вибухівкою аероторпеди — прообраз сучасних безпілотних літльних апаратів, а також засоби радіоелектронної протидії їх використанню.

Зовсім в іншому, на перший погляд, навіть несподіваному плані написано роман «Нащадки скіфів» (1937). Письменник спрямовує свій погляд не в майбутнє, як це властиве науковій фантастиці, а в минуле.

У 1938—1940 роках, продовжуючи заглиблення у далеку минувшину, Владко створює для дітей цикл переказів давньогрецьких міфів, у яких висвітлює діяння таких міфологічних персонажів як Прометея, Антея, Геракла, Фаетона, Тезея, Персея, Медузи Горгони, Мідаса, Адмета та його дружини Алкести. Міфологічні перекази друкувались у журналі «Піонерія», 7 з цих оповідей увійшли згодом до збірки «Чарівні оповідання» (1962).

Наступний великий твір Владка — роман «Сивий капітан» (1941), як і «Аероторпеди повертають назад», має антифашистське, антивоєнне спрямування. У романі головний герой виходить на двобій з диктатурою, але всі його зусилля закінчуються трагічно. Приречена на поразку сама філософія життя, яка будується на егоїзмі, жорстокості, зневазі до людей.

Після «Сивого капітана» письменник замовкнув у великій прозі аж на 15 років. Під час Другої світової війни Владко — політичний коментатор на українській радіостанції імені Тараса Шевченка в Саратові. Згодом — спеціальний кореспондент Радінформбюро, власний кореспондент газети «Правда», керуючий Головреперткомом України, завідувач українського відділення «Літературної газети». В 1944 році стає членом КПРС. Пише оповідання та нариси, присвячені бойовим та трудовим будням.

Лише в 1956 повертається Владко до свого улюбленого жанру — наукової фантастики. Пише повісті «Позичений час», «Фіолетова загибель», дарує читачам численні оповідання.

Твори Володимира Владка перекладено мовами багатьох народів світу. Роман «Аргонавти Всесвіту» шість разів видавався в Японії, з творами письменника знайомі читачі багатьох європейських країн.

Псевдонім

Свої перші публікації Володимир Миколайович, працюючи газетярем спочатку в Ленінграді, а потім у Воронежі, підписував справжнім прізвищем — «Владимир Еремченко». Але якось у гранках однієї статті було допущено друкарський брак: від першого слова залишилося «Влад», а від другого — закінчення «ко». Так з'явився псевдонім «Владко».

Основні твори

Бібліографічний покажчик творів (1928-1948)

Книги

  • Владко В. М. Аргонавти всесвіту : роман / В. Владко ; обкл. та худож. оформл. Й. Дайця. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1935. — 223 с. : іл., портр.
  • Владко В. Запряжене Сонце / В. Владко ; мал. А.Коротков. — [Одеса] : Молодий більшовик, [1931]. — [15] с. : іл.
  • Владко В. Командир Штепсель / В. Владко ; мал. Б.Фрідкіна. — [Одеса] : Дитвидав, 1935. — 21 с. : іл.
  • Владко В. Нащадки скіфів : роман / В. Владко, Володимир Миколайович ; післямова С. Семенова-Зусера; обкл. та мал. А. Гороховцева. — [Одеса] : Дитвидав, 1939. — 309 с. : іл.
  • Владко В. Про посуд / В. Владко ; мал. З.Беньяш. — [Харків] : Молодий більшовик, [1931]. — [15] с. : іл.
  • Владко В. Тракторобуд / В. Владко ; обкл. та оформл. Л. Кривінської. — Харків ; Київ : Молодий більшовик, 1931. — 32 с. : іл.
  • Владко В. Чудесний генератор : повість / В. Владко ; мал. та обкл. Є. Рачова. — 2-ге вид., випр. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1936. — 191 с. : іл.
  • Владко В. Дванадцять оповідань / В. Владко ; оформл. А.Гороховцева. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1936. — 227 с. : іл.
  • Владко В. Ідуть роботарі : соціял.-фантаст. повість / В. Владко. — Одеса ; Харків : Молодий більшовик, 1931. — 200 с. : іл. — (Повісті та романи для дітей ; N 8-9)
  • Владко В. Аргонавти всесвіту : роман / В. Владко ; худож. оформ. Й. Дайца. — Харків ; Одеса : Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1936. — 224 с. : іл., 1 арк. портр.
  • Владко В. Ідуть роботарі : роман / В. Владко ; мал. та обкл. А. Гороховцева. — Харків ; Одеса : Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1936. — 227 с. : іл., портр.

Періодичні видання

Журнал «Барвінок»

  • Професор Глобус розповідає / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Барвінок. — 1945. — № 6, №7-8, № 9 ; 1946. — № 2-3.
  • Одна хвилина / В. Владко ; мал. С. Левицького // Барвінок. — 1947. — № 1.
  • Ми перемагаємо природу / В. Владко ; мал. І. Манець // Барвінок. — 1948. — № 10.
  • Дорогоцінні дрібнички / В. Владко // Барвінок. — 1948. — № 11.

Журнал «Жовтеня»

  • Гроза гримить / В. Владко ; худ[ож.] А. Гороховцев // Жовтеня. — 1935. — № 9.

Журнал «Піонервожатий»

  • Таємниця Смарагдового острова : (оповідання) / В. Владко // Піонервожатий. — 1940. — № 23-24.
  • Галя у звірів / В. Владко // Піонервожатий. — 1941. — № 11.

Журнал «Піонерія»

  • Хвилі над морем / В. Владко ; мал. худ[ож.] Л. Сидорова // Піонерія. — 1935. — № 5.
  • Таємниця орхідеї / В. Владко ; мал. худ[ож.] В. Невського // Піонерія. — 1935. — № 9.
  • Дорога скіфів : роман / В. Владко ; мал. Й. Дайца // Піонерія. — 1937. — № 1, № 2, № 8, № 9, № 11, № 12.
  • Медуза Горгона : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1938. — № 11, ст. 22-27.
  • Антей : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1939. — № 1, ст. 39-43.
  • Золотий Дотик : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1939. — № 5, ст. 23-27.
  • Тезей : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1939. — № 9, ст. 29-34.
  • Прекрасна Альцесса : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1939. — № 11, ст. 40-44.
  • Магніт : оповідання / В. Владко ; мал. М. Хазановського // Піонерія. — 1940. — № 1.
  • Прометей : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1940. — № 10, ст. 13-18.
  • Фаетон : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1940. — № 12, 24-29.
  • Сивий капітан : роман : (продовження) / В. Владко ; мал. М. Штаєрмана // Піонерія. — 1941. — № 4, № 5.

Журнал «Червоні квіти»

  • Свято радянської фізкультури : (Всесоюзна Спартакіада в Москві) / Владко // Червоні квіти. — 1928. — № 17.
  • Зустріч / Владко ; іл. В. Невського // Червоні квіти. — 1929. — № 12.
  • У соляному місті / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 12.
  • Наш радянський олівець / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 13.
  • Курорт Донбасу — Слав’янське / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 13.
  • Краматорські домни / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 14.
  • «Сині» проти «червоних» : ( великі серпневі маневри під Харковом) / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 17-18.
  • Шлях чайника : / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 17-18.
  • Луганський «М» / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 19-20.
  • Чорне золото / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 21-22.
  • Костянтинівський пляшковий завод / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 23-24.
  • Вухо міста : (Харківська телефонна станція) / Владко// Червоні квіти. — 1930. — № 3.
  • Ленінград / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 4.
  • Меккано — піонер / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 6.
  • Тракторний велетень / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 7.
  • Книжкова фабрика / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 9.
  • Ударний завод «Світло шахтаря» / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 14.
  • 140 тисяч автомобілів щороку / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 19.
  • Астрахань — рибна сторона / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 21-22.
  • Перший тракторний : (Сталінградський завод ім. Ф. Дзержінського / В. Владко ; фото з журналу «СССР на стройке» // Червоні квіти. — 1930. — № 23.
  • Униз Волгою-рікою / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 24.
  • Баку — місто нафти / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 1.
  • По берегах річки Квірілли / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 2.
  • Чорним морем — на північ / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 6.
  • Криворіжжя дає руду / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 9.
  • Кар’єр №2 : оповідання / В. Владка ; іл. В. Невського // Червоні квіти. — 1931. — № 9.
  • Ллється чавун / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 10.
  • Тракторобуд — справа чести / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 12.

Публікації

  • Письменник відповідає / В. Владко // Піонерія. — 1938. — № 9.

Джерела