Премія Фалкерсона

Премія Фалкерсона
Країна  США
Тип наукова нагородаd
На честь: Делберт Рей Фалкерсонd
Нагородження
Засновано: 1979
Нагороджені:
Категорія:Лауреати премії Фалкерсона (8)
Черговість
Сайт ams.org/profession/prizes-awards/ams-prizes/fulkerson-prize
CMNS: Премія Фалкерсона у Вікісховищі

Пре́мія Фалкерсона (англ. Fulkerson Prize) — наукова нагорода за видатні праці в галузі дискретної математики, яку присуджують спільно Товариство математичної оптимізації[en] (MOS) (до 2011 року знане як Товариство математичного програмування, англ. Mathematical Programming Society, MPS)[1] і Американське математичне товариство (AMS) на міжнародному симпозіумі MOS, що проводять щотрироки. На кожному такому заході оголошують до трьох номінацій, кожна з яких може включати декількох науковців. Розмір премії — півтори тисячі доларів США, на початку її виплачували з фонду, організованого друзями американського математика Делберта Рея Фалкерсона[en] (1924—1976) після його смерті для відзначення важливих публікацій у галузі дискретної математики. Грошові винагороди тепер фінансує благодійний фонд, яким керує MОS.

Лауреати премії

Рік Лауреати Підстава для нагороди
1979 Річард Карп за класифікацію багатьох важливих NP-повних задач[2]
Кеннет Аппель[en]
Вольфганг Гакен[en] 		за розв'язання задачі чотирьох фарб[3]
Пол Сеймур[en] за узагальнення теореми Форда — Фалкерсона на матроїди[4]
1982 Давид Юдін
Аркадій Немировський[en]
Леонід Хачіян[en] 		за метод еліпсоїдів у лінійному програмуванні[5][6]
Георгій Єгоричев[en]
Дмитро Фалікман (англ. D. I. Falikman) 		за доказ гіпотези ван дер Вардена про перманент двічі стохастичної матриці[7]
Мартін Гретшель[de]
Ласло Ловас
Александер Схрейвер[en] 		за метод еліпсоїдів у комбінаторній оптимізації[8]
1985 Йозеф Бек[en] за оцінку границь розбіжності цілочисельних послідовностей[9]
Гендрик Ленстра[en] за ефективний метод цілочисельного програмування з фіксованою кількістю змінних[10]
Юджин Лукс[en] за поліноміальний алгоритм визначення ізоморфних графів обмеженого максимального степеня[11]
1988 Ева Тардош за розв'язок задачі про задачі про потік мінімальної вартості[en] алгоритмом дуже поліноміальної складності[12]
Нарендра Кармаркар за алгоритм Кармаркара[13]
1991 Мартін Даєр[en]
Алан Фріз[en]
Равіндран Каннан 		за блукаючий алгоритм оцінювання об'єму випуклих тіл[14]
Альфред Леман (англ. Alfred Lehman) за аналоги бінарних матриць у теорії досконалих графів[15]
Євгеній Мньов[ru] за теорему універсальності[en] про те, що довільна напівалгебрична множина є еквівалентна простору реалізацій орієнтованого матроїда[16]
1994 Луїс Більєра[en] за знаходження базисів простору частково-поліноміальних функцій[17]
Гіль Калай[en] за роботу над гіпотезою Гірша[18]
Нейл Робертсон[en] за шестиколірний розв'язок гіпотези Гадвігера[19]
1997 Чон Хан Кім[en] за асимптотичний аналіз чисел Ремзі R(3,t)[20]
2000 Мішель Гоманс[en]
Девід Вільямсон[en] 		за алгоритми апроксимації у напіввизначеному програмуванні[en][21]
Мішель Конфорті[de]
Жерар Корнюежоль[de]
Менду Рао[en] 		за алгоритм розпізнавання збалансованих бінарних матриць за поліноміальний час[22]
2003 Джеймс Гейлен[en]
Берт Герардс (англ. A. M. H. "Bert" Gerards)
Аджай Капур (англ. A. Kapoor) 		за GF(4)-розв'язок гіпотези Роти[en] для матроїдних мінорів[en][23]
Бертран Гьюнін (англ. Bertrand Guenin) за характеризацію заборонених мінорів слабко двочасткових графів[24]
Івата Сатору
Ліза Фляйшер (англ. Lisa Fleischer)
Сатору Фудзісіге (англ. Satoru Fujishige)
Лекс Схрейвер[en] 		за доведення сильної поліноміальності субмодулярної мінімізації[25][26]
2006 Маніндра Агравал[en]
Нірадж Каял[en]
Нітін Саксена[en] 		за тест Агравала — Каяла — Саксени[27]
Марк Еррум[en]
Алістер Сінклер[en]
Ерік Вигода (англ. EricVigoda) 		за апроксимацію перманента[28]
Нейл Робертсон[en]
Пол Сеймур[en] 		за теорему Робертсона — Сеймура[29]
2009 Марія Чудновська
Нейл Робертсон[en]
Пол Сеймур[en]
Робін Томас[en] 		за теорему про ідеальні графи[30]
Деніел Спілмен
Тен Шанхуа[en] 		за згладжений аналіз[en] алгоритмів лінійного програмування[31][32]
Томас Гейлс[en]
Самуель Фергюсон[de] 		за доведення гіпотези Кеплера для найщільнішого пакування сфер[33][34]
2012 Санджив Арора[en]
Сатіш Рао[en]
Умеш Вазірані[en] 		за зменшення складності алгоритму апроксимації роздільників графів[35]
Андерс Йоганссон (англ. Anders Johansson)
Джефф Кан[en]
Ван Ха Ву[en] 		за визначення границі щільності дуг, з якою випадковий граф может бути покритий копіями що не перетинаються даного меншого графа[36]
Ласло Ловас
Балаш Сегеді[en] 		за оцінку кратності підграфів у послідовностях щільних графів[37]
2015 Франціско Сантос[en] за контрприклад до гіпотези Гірша[38]
2018 Пітер Аллен (англ. Peter Allen)
Юлія Беттхер[de]
Саймон Гріффітс (англ. Simon Griffiths)
Йосіхару Кохаякава[en]
Роберт Морріс[en] 		за працю «Хроматичні пороги графів» (англ. The chromatic thresholds of graphs)[39]
Томас Ротвосс[de] за роботу над складністю розширення відповідного многогранника (англ. The Matching Polytope has Exponential Extension Complexity)
2021 Бела Чаба (англ. Béla Csaba)
Даніела Кюн
Аллан Ло (англ. Allan Lo)
Дерек Остус[en]
Ендрю Треглоун (англ. Andrew Treglown) 		за доведення гіпотези про 1-факторизацію та гіпотез про гамільтонові розклади[40]
Цай Цзінь[en]
Чень Сі[en] 		за визначення складності обчислення статистичних сум[41]
Кен-Ічі Каварабаясі[en]
Міккель Торуп[en] 		за розроблення детермінованого алгоритму визначення реберної зв'язності[42]

Примітки

  1. ↑ The Mathematical Optimization Society was known as the Mathematical Programming Society (MPS) until 2010 [Архівовано 2011-02-14 у Wayback Machine.].
  2. ↑ Richard M. Karp, On the computational complexity of combinatorial problems, Networks 5: 45-68, 1975.
  3. ↑ Kenneth Appel and Wolfgang Haken, Every planar map is four colorable, Part I: Discharging, Illinois Journal of Mathematics 21: 429—490, 1977.
  4. ↑ Paul Seymour, The matroids with the max-flow min-cut property, Journal of Combinatorial Theory, Series B, 23: 189—222, 1977.
  5. ↑ Немировский А. С., Юдин Д. Б. Сложность задач и эффективность методов оптимизации, М.: Наука. Главная редакция физико-математической литературы, 1979. — 384 с.
  6. ↑ Л. Г. Хачиян Полиномиальные алгоритмы в линейном программировании, Ж. вычисл. матем. и матем. физ., 20:1 (1980), 51-68.
  7. ↑ Д. И. Фаликман, Доказательство гипотезы Ван дер Вардена о перманенте дважды стохастической матрицы, Матем. заметки, 29:6 (1981), 931—938.
  8. ↑ Martin Grötschel, László Lovász and Alexander Schrijver The ellipsoid method and its consequences in combinatorial optimization, Combinatorica 1: 169—197, 1981.
  9. ↑ Jozsef Beck Roth's estimate of the discrepancy of integer sequences is nearly sharp, Combinatorica 1 (4): 319—325, 1981.
  10. ↑ H. W. Lenstra, Jr. Integer programming with a fixed number of variables, Mathematics of Operations Research 8 (4): 538—548, 1983.
  11. ↑ Eugene M. Luks Isomorphism of graphs of bounded valence can be tested in polynomial time, Journal of Computer and System Sciences 25 (1): 42-65, 1982.
  12. ↑ Éva Tardos A strongly polynomial minimum cost circulation algorithm, Combinatorica 5: 247—256, 1985.
  13. ↑ Narendra Karmarkar A new polynomial-time algorithm for linear programming, Combinatorica 4:373-395, 1984.
  14. ↑ Martin E. Dyer, Alan M. Frieze and Ravindran Kannan A random polynomial time algorithm for approximating the volume of convex bodies, Journal of the Association for Computing Machinery 38 (1): 1-17, 1991.
  15. ↑ Alfred Lehman The width-length inequality and degenerate projective planes, W. Cook and P. D. Seymour (eds.), Polyhedral Combinatorics, DIMACS Series in Discrete Mathematics and Theoretical Computer Science, volume 1, (American Mathematical Society, 1990) pp. 101—105.
  16. ↑ Н. Е. Мнев «Топология многообразий комбинаторных типов проективных конфигураций и выпуклых многогранников [Архівовано 2014-03-11 у Wayback Machine.]», кандидатская диссертация, 116 с., Ленинград, 1986.
  17. ↑ Louis Billera Homology of smooth splines: Generic triangulations and a conjecture of Strang, Transactions of the AMS 310: 325—340, 1988.
  18. ↑ Gil Kalai Upper bounds for the diameter and height of graphs of the convex polyhedra, Discrete and Computational Geometry 8: 363—372, 1992.
  19. ↑ Neil Robertson, Paul Seymour and Robin Thomas Hadwiger's conjecture for K6-free graphs, Combinatorica 13: 279—361, 1993.
  20. ↑ Jeong Han Kim The Ramsey Number R(3,t) Has Order of Magnitude t2/log t, Random Structures and Algorithms 7 (3): 173—207, 1995.
  21. ↑ Michel X. Goemans and David P. Williamson Improved approximation algorithms for the maximum cut and satisfiability probelsm using semi-definite programming, Journal of the Association for Computing Machinery 42 (6): 1115—1145, 1995.
  22. ↑ Michele Conforti, Gérard Cornuéjols, M. R. Rao Decomposition of balanced matrices, Journal of Combinatorial Theory, Series B, 77 (2): 292—406, 1999.
  23. ↑ J. F. Geelen, A. M. H. Gerards and A. Kapoor The Excluded Minors for GF(4)-Representable Matroids, Journal of Combinatorial Theory, Series B, 79 (2): 247—2999, 2000.
  24. ↑ Bertrand Guenin A characterization of weakly bipartite graphs, Journal of Combinatorial Theory, Series B, 83 (1): 112—168, 2001.
  25. ↑ Satoru Iwata, Lisa Fleischer, Satoru Fujishige A combinatorial strongly polynomial algorithm for minimizing submodular functions, Journal of the ACM, 48 (4): 761—777, 2001.
  26. ↑ Alexander Schrijver A combinatorial algorithm minimizing submodular functions in strongly polynomial time, Journal of Combinatorial Theory, Series B 80 (2): 346—355, 2000.
  27. ↑ Manindra Agrawal, Neeraj Kayal and Nitin Saxena PRIMES is in P, Annals of Mathematics, 160 (2): 781—793, 2004.
  28. ↑ Mark Jerrum, Alistair Sinclair, Eric Vigoda A polynomial-time approximation algorithm for the permanent of a matrix with nonnegative entries, Journal of the ACM, 51 (4): 671—697, 2004.
  29. ↑ Neil Robertson and Paul Seymour, Graph Minors. XX. Wagner's conjecture, Journal of Combinatorial Theory, Series B, 92 (2): 325—357, 2004.
  30. ↑ Maria Chudnovsky, Neil Robertson, Paul Seymour, and Robin Thomas The strong perfect graph theorem, Annals of Mathematics, 164: 51-229, 2006.
  31. ↑ Daniel A. Spielman and Shang-Hua Teng Smoothed analysis of algorithms: Why the simplex algorithm usually takes polynomial time, Journal of the ACM 51: 385—463, 2004.
  32. ↑ Mathematical Optimization Society 2009 Fulkerson Prize Citation. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 1 липня 2019.
  33. ↑ Thomas C. Hales A proof of the Kepler conjecture, Annals of Mathematics 162: 1063—1183, 2005.
  34. ↑ Samuel P. Ferguson, «Sphere Packings, V. Pentahedral Prisms», Discrete and Computational Geometry 36: 167—204, 2006.
  35. ↑ Sanjeev Arora, Satish Rao, and Umesh Vazirani Expander flows, geometric embeddings and graph partitioning, Journal of the ACM 56: 1-37, 2009.
  36. ↑ Anders Johansson, Jeff Kahn, and Van H. Vu Factors in random graphs, Random Structures and Algorithms 33: 1-28, 2008.
  37. ↑ László Lovász, Balázs Szegedy Limits of dense graph sequences, Journal of Combinatorial Theory, Series B, 96: 933—957, 2006.
  38. ↑ Francisco Santos. A counterexample to the Hirsch Conjecture // Annals of Mathematics. — 2012. — Т. 176. — С. 383—412. — arXiv:1006.2814. — DOI:10.4007/annals.2012.176.1.7. MR2925387.
  39. ↑ Allen, Peter et al. The chromatic thresholds of graphs. arXiv: Combinatorics, 2011: n. pag.
  40. ↑ Béla Csaba, Daniela Kühn, Allan Lo, Deryk Osthus & Andrew Treglown Proof of the 1-factorization and Hamilton decomposition conjectures, Memoirs of the American Mathematical Society, vol. 244, no. 1154, 2016
  41. ↑ Jin-Yi Cai, Xi Chen Complexity of Counting CSP with Complex Weights, Journal of the ACM, vol. 64, no. 3, 2017
  42. ↑ Ken-Ichi Kawarabayashi and Mikkel Thorup Deterministic Edge Connectivity in Near-Linear Time, Journal of the ACM, vol. 66, no. 1, 2018

Посилання