Гіпотеза ван дер ВарденаГіпотеза ван дер Вардена — доведена математична гіпотеза про властивості значень перманента двічі стохастичної матриці порядку [1]:
причому рівність виконується тоді й лише тоді, коли всі рівні . Висловлена ван дер Варденом 1926 року; фахівців багато років намагались її довести: гіпотезу безпосередньо перевірено для , 1959 року доведено, що, якщо перманент на множині всіх двічі стохастичних -матриць досягає на деякій матриці без нульових елементів мінімуму, то він дорівнює . Повністю довели радянські математики Георгій Єгоричев[en] 1980 року[2][3] (з застосуванням нерівності Александрова — Фенхеля про змішаний об'єм) і, незалежно, Дмитро Фалікман 1981 року[4] (також з використанням геометричних методів, роботу подано до опублікування 1979 року); за ці результати обох учених відзначено 1982 року премією Фалкерсона. Примітки
Література
|