Під час Першої світової війни взимку 1915 року під атакою троїстого союзу, серби вимушені були покинути рідний край зі всіма бранцями (60 тисяч) на так званий «шлях смерті». Від умов, які були в Албанській горі загинуло приблизно 45 тисяч бранців. Після вбивства конвоїра 8 полонених представників народів Австрійської імперії, змогли відійти від так званого «шляху смерті». Вони виживали 10 днів без їжі і не могли рухатись далі.
Щоб уникнути голодної смерті, потрібно було вдатися до канібалізму, а щоб не замерзнути — стягнути одяг із найслабшого товариша й розпалити вогонь. Ці жахливі думки чорним гайворонням кружляли над свідомістю солдатів. У присмерках безнадії, відчаю й нестерпного болю, розігрувалася трагедія людських душ і тіл.[2]
