Олійник Микола Дмитрович

Олійник Микола Дмитрович
рос. Николай Дмитриевич Олейник
Народився	20 січня 1944(1944-01-20) (80 років) Матусів, Шполянський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Кіностудія ім. О. Довженка
Роки діяльності	1967 — тепер. час
Членство	Національна спілка кінематографістів України
IMDb	nm0646245
Нагороди та премії
Заслужений артист України

Микола Дмитрович Олійник (нар. 20 січня 1944, с. Матусів, Черкаська область, УРСР, СРСР) — радянський і український актор. Заслужений артист України (2003), Народний артист України (2018).

Біографія

Батько Дмитро Філонович викладав музику i спів в середній школі № 2, а також керував хором.

Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1969).

Актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Член Національної Спілки кінематографістів України.

Звання

• Заслужений артист України (10 вересня 2003) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва, творчі досягнення та плідну професійну діяльність[1]
• Народний артист України (1 грудня 2018) — з нагоди 27-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року[2]

Фільмографія

Знявся у стрічках:

• «Сто тисяч» (1958)
• «Білі хмари» (1968, Ваня)
• «На Київському напрямку» (1968, Волков)
• «Комісари» (1969)
• «Повертайся з сонцем» (1969, Коля, «Узбекфільм»)
• «Мир хатам, війна палацам» (1970)
• «В'язні Бомона» (1970)
• «Білий птах з чорною ознакою» (1970, Роман; роль озвучив актор Павло Морозенко)
• «Де ви, лицарі?» (1971)
• «Схованка біля Червоних каменів» (1972, Алексєєв)
• «Хлопчину звали Капітаном» (1973)
• «Чорний капітан» (1973)
• «Таємниця партизанської землянки» (1974, Коцюба)
• «Там вдалині, за рікою» (1975)
• «Хвилі Чорного моря» (1975)
• «Єралашний рейс» (1977, Похмурий)
• «Р. В. С.» (1977, Головень)
• «Доля» (1977, Рябокляч, «Мосфільм»)
• «Женці» (1978, Ковальов)
• «Підпільний обком діє» (1978, Новиков)
• «Свято печеної картоплі» (1978)
• «Бунтівний „Оріон“» (1978)
• «Шлях до Софії» (1978—1979)
• «Розколоте небо» (1979)
• «Віщує перемогу» (1979)
• «Від Бугу до Вісли» (1980)
• «Високий перевал» (1981)
• «Повернення Баттерфляй» (1982)
• «Жіночі радощі й печалі» (1982)
• «Украдене щастя» (1984)
• «За ніччю день іде» (1984)
• «Два гусари» (1984, т/ф, 2 с, офіцер)
• «За два кроки від „Раю“» (1985, полковник)
• «І ніхто на світі...» (1986, Матюшенко)
• «Без сина не приходь!» (1986, Гусов)
• «Мама, рідна, любима...» (1986, голова колгоспу)
• «Капітан „Пілігрима“» (1986)
• «Фантастична історія» (1988, гравець)
• «Зона» (1988)
• «Грішник» (1988)
• «Підпалювачі» (1988)
• «Чорна Долина» (1988)
• «Хочу зробити зізнання» (1989)
• «Війна на західному напрямку» (1990, т/ф, 6 а)
• «Подарунок на іменини» (1991)
• «Особиста зброя» (1991)
• «Вишневі ночі» (1992)
• «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992—2005)
• «Секретний ешелон» (1993)
• «Дорога на Січ» (1994)
• «Страчені світанки» (1995)
• «Помешкання у завулку»
• «Собачий вальс» (короткометражний фільм)
• «Чорна рада» (2000)
• «День народження Буржуя 2» (2001)
• «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001)
• «Далеко від Сансет бульвару» (2005)
• «Повернення Мухтара-3» (2006)
• «Тарас Бульба» (2009)
• «Анна Герман. Таємниця білого янгола» (2012)
• «Будинок з ліліями» (2014)
• «Поки станиця спить» (2014)
• «Жінка його мрії» (2015, Михайло Степанович) та ін.

Примітки

1. Про відзначення державними нагородами України діячів кіномистецтва. Законодавство України (укр.). Процитовано 2 грудня 2018.
2. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №404/2018 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 2 грудня 2018.

Джерела

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — СІ 15—116.

Посилання

• Микола Олійник на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)