|
Турянський Осип Васильович
О́сип Васи́льович Туря́нський (псевдонім — Іва́н Ду́мка; 22 лютого 1880, с. Оглядів нині Радехівська міська громада, Львівська область) — 28 березня 1933, Львів) — український письменник і літературний критик, поліглот, учитель середніх шкіл Галичини. БіографіяНародився 22 лютого 1880 року в селі Оглядів (нині Радехівський район Львівської області) у родині тесляра. Був найстаршим серед 11 дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львівської української гімназії. Матеріальне становище сім'ї було важким, тому Осип заробляв гроші репетиторством і навчався. Потім 1907 року закінчив філософський факультет Віденського університету. Там же захистив докторську дисертацію. Здобув науковий ступінь доктора філософії. Працював учителем середніх шкіл Галичини. У літературі дебютував 1908 року новелами[1] «Ей, коб були мене вчили», «Де сонце?»[2] в альманасі віденської «Січі». З 1910 року викладав українську мову та літературу в Перемиській гімназії.[3] Того ж року одружився з дочкою посла Віденського парламенту Степана Онишкевича, на той час пароха села Хишевичі, Стефанією. У них народився син Мирослав, який став чемпіоном з шахів у Львові, а з 1950-х років ХХ ст. належав до шахових майстрів США. Восени 1914 року був мобілізований в австрійську армію й відправлений на сербсько-австрійський фронт. 1915 року потрапив до сербського полону. Перебував у таборі для інтернованих на італійському острові Ельба. Пережите в сербському полоні відтворив у повісті-поемі «Поза межами болю», написаній 1917 року в таборі на Ельбі. Цей твір, написаний у стилі експресіонізму, став видатним явищем української модерної літератури. Після повернення з Італії до Австрії викладав порівняльне право у Віденському університеті. Коли 1921 року у Відні було надруковано повість «Поза межами болю»[4] німецькою мовою, став літературною знаменитістю.[3] 1922 року письменник завершує роботу над памфлетом «Дума пралісу»[5]. 1923 року Осип Турянський повернувся до Галичини, яка на той час підпала під Польщу. Працював директором Яворівської гімназії імені Осипа Маковея (1923—1924)[6], Дрогобицької української гімназії імені Івана Франка (1924—1925), Рогатинської гімназії імені Володимира Великого, де викладав німецьку, французьку, латинську мови. У цей час перекладає вірші Шандора Петефі, Генріха Гейне, Вільяма Шекспіра. Підірване сербським полоном здоров'я швидко тануло, і 28 березня 1933 року у Львові письменник помер. Похований на Личаківському цвинтарі. Тільки через 50 років його ім'я та літературна праця були гідно пошановані. ТвориАнтивоєнна психологічна повість-поема часів Першої світової війни «Поза межами болю» (1917—1921) уперше була видана у Відні 1921 року у перекладі німецькою мовою, воднораз принесла Осипу Турянському світове визнання. У 90-ті роковини смерті письменника книгу було перевидано кількома видавництвами: «Віхола», «Фоліо», «Навчальна книга — Богдан». До інших його творів належать повісті «Дума пралісу» (1922), «Син землі» (1933), збірка оповідань «Боротьба за великість», комедія «Раби» (1927), літературно-критичні нариси. За мотивами повісті «Поза межами болю» 1989 року знято однойменний художній фільм (реж. — Ярослав Лупій). Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
