Охмакевич Микола Федорович

Охмакевич Микола Федорович
Народився	16 грудня 1937(1937-12-16)  Романівка, Попільнянський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Помер	25 березня 2013(2013-03-25) (75 років)  Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	журналіст, політик
Alma mater	Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1961)
Партія	КПРС

Микола Федорович Охмаке́вич (16 грудня 1937(19371216), село Романівка, тепер Попільнянського району Житомирської області — 25 березня 2013, Київ) — голова Державного комітету УРСР по телебаченню і радіомовленню (1979—1991), президент Державної телерадіокомпанії України (1991—1994). Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Член Ревізійної комісії КПУ в 1981—1986 рр. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1986—1990 рр. Один із творців сучасного національного українського телерадіопростору[1].

Біографія

Народився в селянській родині. З 1955 року — обрубник Київського верстатобудівного заводу імені Горького.

У 1961 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

З 1961 року працював роз'їзним кореспондентом Державного комітету Ради Міністрів Української РСР по телебаченню і радіомовленню, завідувачем відділу Головної редакції пропаганди Українського радіо, заступником директора програм Республіканського телебачення. Член КПРС з 1966 року.

У 1972—1978 роках — інструктор відділу культури ЦК КПУ, завідувач сектору радіо і телебачення відділу пропаганди і агітації ЦК КПУ.

У 1978—1979 роках — 1-й заступник голови Державного комітету Української РСР по телебаченню і радіомовленню.

11 грудня 1979 — серпень 1991 року — голова Державного комітету Української РСР по телебаченню і радіомовленню.

За показ 6 серпня 1991 по радянському телебаченню в передачі «Запоріжжя на УТ» відеоряду пісні «Вставай Україно!» голова Держтелерадіокомітету УРСР Микола Охмакевич отримав партійну догану (як член КПРС).

Могила Миколи Охмакевича, Байкове кладовище

У серпні 1991 — серпні 1994 року — президент Державної телерадіомовної компанії України.

Помер у 75-річному віці 25 березня 2013 року після тривалої хвороби серця. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі[2] (ділянка № 49а, 50°24′59.15″ пн. ш. 30°30′5.4″ сх. д.).

Дружина — Наталія Охмакевич (1942—2021), книговидавець, засновниця видавництва «Обереги». Виховали двох дітей.

Нагороди

• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (15.12.1987)

Примітки

1. Два кольори часу Миколи Охмакевича^[недоступне посилання]
2. Пішов з життя Микола Охмакевич. Телекритика. 27 березня 2013. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 17 травня 2013.

Посилання

• Охмакевич Микола Федорович // Офіційна Україна сьогодні