Олександр Казимир Сапіга

Олександр Казимир Сапіга
пол. Aleksander Kazimierz Sapieha
Олександр Казимир Сапіга
Референдар великий литовський
1657 — 1659
Попередник	Юрій Станіслав Волович
Наступник	Юрій Невяровський
Єпископ Жмудський
1660 — 1667
Попередник	Петро Парчевський
Наступник	Францішек Долмат-Ісайковський
Єпископ Вільнюський
1667 — 1671
Попередник	Єжи Бялозор
Наступник	Миколай Стефан Пац
Народився	13 травня 1624(1624-05-13)[1][2]  Мацеїв, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер	22 травня 1671(1671-05-22)[1][2] (47 років)  Вільнюс, Річ Посполита
Похований	Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)[2]
Відомий як	католицький священник, католицький єпископ
Країна	Річ Посполита
Alma mater	Люблінський єзуїтський колегіум^d, Вільнюський університет, Колегіум Новодворського, Ягеллонський університет, Болонський університет і Падуанський університет
Батько	Фридерик Сапега
Мати	Ева Скажевська
Релігія	католицизм
Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Казимир Сапіга гербу Лис (пол. Aleksander Kazimierz Sapieha; 13 травня 1624, Мацеїв — 22 травня 1671, Вільно) — єпископ вільнюський і жмудський, великий референдар литовський у 1657 році, секретар Його Величності, канонік вільнюський і варшавський[3].

Біографія

Він був сином володимирського підкоморія Фридерика Сапіги, братом овруцького старости Яна Фридерика, обозного великого литовського Томаша Казимира та крайчого великого литовського Кшиштофа Францішека .

Навчався в єзуїтському колегіумі в Любліні, потім у Вільнюській академії, відвідував колегіум Новодворського у Кракові. 1638 р. він розпочав навчання в Краківській академії. Став королівським секретарем. Продовжував вивчати канонічне право в Падуї (1647), Болоньї (1648), Римі (1649) та Парижі.

14 травня 1650 року став пробсом^[джерело?] вільнюської капітули. 17 липня того ж року висвячений на священника. У жовтні 1650 року його призначили до єпископського суду. 1655 року став єпископом-помічником вільнюським і титулярним єпископом Мефону на Пелопоннесі[4]. 4 квітня 1659 року отримав також Жмудське єпископство.

Улітку 1659 року, як посланець короля Яна II Казимира, вгамував бунт солдатів у литовській армії. На сеймі 1662 року призначений комісаром від сенату для сплати армії Великого князівства Литовського[5], призначений до військової та фіскальної комісії, під час якої він намагався примирити гетьманів Павла Сапігу та Вінцента Госевського. Брав активну участь у зборах Вільнюського сейму.

Після зречення Яна II Казимира 1668 року підтримав кандидатуру рейнського герцога Філіпа Вільгельма[6].

У серпні 1668 року став єпископом вільнюським. Помер 22 травня 1671 року у Вільнюсі, похований у Вільнюському соборі.

Примітки

1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
   d:Track:Q96022943
2. Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 94. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
   d:Track:Q19720386d:Track:Q122382124
3. Urzędnicy centralni i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku. Spisy / Oprac. Henryk Lulewicz i Andrzej Rachuba. — Kórnik 1994. — S. 237. (пол.)
4. Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, t. IV, Monasteri 1935, s. 240. (łac.)
5. Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 416.
6. Wacław Uruszczak, Fakcje senatorskie w sierpniu 1668 roku, w: Parlament, prawo, ludzie, studia ofiarowane profesorowi Juliuszowi Bardachowi w sześćiesięciolecie pracy twórczej, Warszawa 1996, s. 317.

Посилання

• Єпископ Олександр Казімір Сапега [Архівовано 8 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)