Наришкін Дмитро Васильович

Наришкін Дмитро Васильович
Народився	1792  Москва, Російська імперія
Помер	20 грудня 1831(1831-12-20)  Сімферополь, Російська імперія
Військове звання	полковник
Рід	Наришкіни
Батько	Vasily Naryshkin^d
Мати	Anna Vorontsova^d
У шлюбі з	Natalya Naryshkina^d
Діти	Anatoly Naryshkin^d
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Дмитро Наришкін (вересень 1792 — 20 грудня 1831[1]) — військовий і чиновник з роду Наришкіних, дійсний статський радник, цивільний губернатор Таврійської губернії.

Біографія

Молодший син генерал-майора Василя Наришкіна (1740—1800) від шлюбу з Ганною Воронцовою (1750—1807), старшою дочкою графа І. Воронцова, онукою кабінет-міністра Волинського Народився Москві і отримав домашнє виховання.

З 1810 служив підпрапорником у лейб-гвардії Семенівському полку. З 1812 року був ад'ютантом при генерал-лейтенанті Н. Раєвському. Брав участь у Французько-російській війні 1812 року, включаючи Бородинську битву. За відзнаки у битвах нагороджений орденами св. Анни 3-го ступеня та св. Володимира 4-го ступеня із бантом. У 1813 році зроблений підпоручиками, з 1814 року поручик, з 1815 року штабс-капітан. Надалі служив у Новоінгерманландському полку.

Наталія Федорівна

У 1823 році за станом здоров'я звільнений від військової служби у чині полковника. Наришкін страждав від наслідків численних поранень і потребував м'якого клімату. Його троюрідний брат генерал-губернатор Новоросії граф М. Воронцов, при якому Наришкін був ад'ютантом, виклопотав йому місце губернатора Таврії.

Обіймав цю посаду з 16 жовтня 1823 року по 17 квітня 1829 року. Впавши в божевілля, Наришкін був замінений О. Казначєєвим. За словами П. Вігеля, він був « надзвичайно добрий малий, добродушний, простий у зверненні, і мав у собі більш військового, ніж палацового»[2].

Володар маєтків у Криму, у Володимирській, Тверській, Ярославській та Тамбовській губерніях. Помер 20 грудня 1831 року в Сімферополі від епілепсії, похований там же на Старому цвинтарі[3].

Сім'я

Федір і Тетяна Наришкіни (1858)

Дружина (з липня 1819 року) — Наталія Ростопчина (1797—1866), старша дочка генерала від інфантерії графа Ф. Ростопчина. Їхнє вінчання було в Парижі одночасно з вінчанням її сестри Софії з графом де Сегюром. Після одруження Наталія жила в основному в Криму, в Сімеїзі. Пізніше для освіти дітей переїхала до Петербурга. За відгуками сучасників, була розумною, люб'язною та освіченою жінкою; поглибленої у вивчення мов та літератури Франції та Англії, була миловидна, хоч і не красунею. Завдяки її заступництву художник Айвазовський був зарахований до Академії мистецтв. Залишила записки про перебування сім'ї Ростопчіних 1812 року в Ярославлі, які були видані її онукою 1912 року. Похована поряд із батьком на П'ятницькому цвинтарі у Москві.

Діти

• Федір (21.04.1820[4] -1870), був одружений (з 3 вересня 1848)[5] на фрейліні князівні Тетяні Долгоруковій (1824—1893), дочці обер-гофмаршала Н. Долгорукова. Вона хворіла на нервовий розлад і перебувала на лікуванні у доктора Роллера в Ілленау поблизу Бадена. Їхня єдина дочка, Наталія (1852—1923) була одружена з Ф. Опочініним. Помер від інфаркту у Дрездені.
• Анатолій (1829—1883), камергер, одружений з княжною Єлизаветою Куракіною (1838—1928), статс-дамі та обер-гофмейстерині імператриці Олександри Федорівни, кавалерственній дамі; у них син Кирило.
• Михайло, помер у віці 18 місяців, похований на П'ятницькому цвинтарі у Москві.

Родовід

Нагороди

• Орден Святої Анни 3-го ступеня (знак на шпагу; після реформи ордену у 1815 році відповідає 4-му ступеню)[6]
• Орден Святого Володимира 4-го ступеня з бантом[7]
• Орден Святої Анни 2-го ступеня з алмазами
• Орден Святої Анни 1-го ступеня (3 травня 1826)[8]
• срібна медаль «На згадку Вітчизняної війни 1812 року»
• Орден Святого Людовіка кавалерський хрест (Французьке королівство)
• Орден «Pour le Mérite» (13-18 жовтня 1814)[9] (Королівство Пруссія)
• Орден Меча Лицарський хрест (RSO) (після реформи ордену у 1889 році відповідає лицарському хресту 1-го класу (RSO1kl)) (Королівство Швеція)

Примітки

1. ГА РК. Фонд 312. оп. 1. д. 2. Метрические книги Александро-Невского собора в Симферополе.
2. Ф. Ф. Вигель. Записки: В 2 кн. — М.: Захаров, 2003. — С. 1246.
3. Маркевич А. И. Некрополь Симферополя. Старое христианское кладбище в Симферополе // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — Симферополь, 1918. — № 55 (18 січня). — С. 330–367.
4. ГБУ ЦГА Москвы. Ф. 2126. — Оп. 1. — Д. 46. — С. 134. Метрические книги Введенской церкви на Лубянке. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 31 липня 2022. 
5. ЦГИА СПб. ф.19. оп.124. д.706. Метрические книги Иоанно-Предтеченской церкви при Каменноостровском дворце.
6. Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества Христова 1825 : [В 2-х ч.]. — СПб. : Имп. Академия наук, 1825.
7. Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества Христова 1829 : [В 2-х ч.]. — СПб. : Имп. Академия наук, 1829.
8. Список кавалерам императорских российских орденов всех наименований на лето от Рождества Христова 1827. Часть III.
9. Liste der Träger des Pour le Mérite von 1813 bis 1913. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 березня 2012. 

Література

• Руммель В. В., Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — СПб.: Издание А. С. Суворина, 1887. — Т. 2. — С. 345.